Яремчанські замальовки, ч. 3

March 19th, 2012 @ 20:01

Місяць, що лягав спати на фото з попереднього запису, закотився за ялинки, а ми пішли далі. Суттєво далі, ніж позавчорашня точка закінчення маршруту — вгору, до вершини. Дорогою подивляючись по сторонах, бачили село (ніби Микуличин, проте я не впевнений), вкрите такою собі напівпрозорою хмаркою-ковдрою.

Починало навіть розвиднюватись: небо рожевіло. Але не так сталося, як гадалося :) наповзла величенька така хмарка, яка накрила (чи то пак обійняла) вершину, в якій ми і побували, власне кажучи, а коли спускались — то небо дещо просвітліло і ненадовго виглянуло Сонечко, ніби поцікавитись, хто це там хмарку по пузі чухає?

#1. Микуличин під хмарко-ковдрою:
Микуличин під хмарко-ковдрою © 2012 Alex Nedoviziy

#2. Світає.
Світає © 2012 Alex Nedoviziy

#3. Деретесь на гору? Нате хмарку.
Хмарка © 2012 Alex Nedoviziy

#4. Хмарка. Вигляд зсередини, вниз на схили гори :)
Хмарка © 2012 Alex Nedoviziy

#5. Ще…
Хмарка © 2012 Alex Nedoviziy

#6. І ще :)
Хмарка © 2012 Alex Nedoviziy

#7. Хатинка в горах.
Хатинка в горах © 2012 Alex Nedoviziy

#8. Спускаємось. То що, розвиднюється?
Розвиднюється... © 2012 Alex Nedoviziy

#9. Обертаємось. Та, розвиднюється!
Розвиднюється! © 2012 Alex Nedoviziy

#10. Сонечко проглядається…
Наостанок виглянуло Сонечко © 2012 Alex Nedoviziy

Ось і все. Яремчанські замальовки, щонайменше з цієї поїздки, певно скінчились. Хіба знайду якусь, яку не показав, або оброблю інакше. Десь на днях, коли не забуду та не полінуюсь, напишу про Ворохту пару слів та трійку кадрів, а далі будуть нові прогулянки і взагалі щось ще нове.

Записано в: Україною Немає коментарів Мітки: , , , ,
Працює на Wordpress.
© 2008-2016 Alex Nedovizii.