Людина — істота геть непостійна, якій вічно хочеться чогось інакшого, ніж є на разі. Я от такий… Взимку хочеться тепла, влітку — прохолоди. Керувати погодою, втім, я не вмію, то ж вдаюсь до хитростей, мені підвладних.
Так ось, бавлячись бездзеркалкою з древнім телевичком минулого тижня, зазнимкував собі простенький сюжет. Сонце попало в кадр (вдало? невдало? ну, то як подивитись) та розфарбувало його на золотистий відтінок. Не можу сказати, що це геть те, що я шукав, але сподобалось. Трошки підсиливши цей акцент, лишив кадрик десь таким:
Враження від зйомки маленькою бездзеркалочкою зі стареньким телевиком двоякі. З одного боку, розподільчою здатністю 5-лінзовий старезний Canon FD 135/3.5 сучасну 16-мегапіксельну матрицю Sony NEX-3n. З іншого, там, де треба, зображення різке. Глибина різкості телевика навіть на дірці f/8 залишає «м’яким» передній план, мені так подобається…
Словом, перехідник Canon FD → Sony E підвернувся якраз «в тему», забавка получається чудова.
Та й виглядає мацьопа круто — нарід обертається :)))
