Знаєте, гори інколи можуть прикинутись добрими, зеленими і пухнастими. Та насправді зовсім не конче це буде правдою. Стихія може лише полякати, висунувши чубка з-за горбика, але може й «дати прикурити». Того разу получилось лише побачити отого висунутого чуба: як Альпи не лякали нас дощем, ми не піддались.
Втім, для високогірного озера це не стало завадою. Я навіть думаю, що це був своєрідний подарунок. Уявіть-но це озеро, з відверто брудного кольору «берегами» та й в сонячну погоду. Був би диссонанс. Хіба нє?
Хоча, був і незначний мінус. Найрізноманітніші викрутаси погоди трошечки завадили мені відзняти саме одну серію фотографій, адже вони получились абсолютно різні за настроєм. Хоча… розцінювати це як мінус чи, навпаки, як перевагу — справа явно суб’єктивна.
