Вугликові 6000/55 з моїх 20000/115

Мотивація шосе © 2018 Alex NedoviziiВуглик дивиться на Альпи

Один мій колега каже, що коли він бачить гори, підсвідомо вкручує до таких швидкостей, що м’язи «горять». Я його розумію…

6000 шосейних кілометрів за плечима – за цей час важко не полюбити шосе. Для мого характеру реактивний набір швидкості шосером має дещо наркотичну дію. Шосе – це коли вітер у вухах, а Garmin Varia (радар, який повідомляє про машини за спиною) – незайва приблуда, коли здається, що ледве плетешся (а це ледве – насправді ледве, хто то бачив по рівному 30-35 км/год повзти) і коли думаєш, чи ще тиснути гальма на спуску, шукаючи баланс між почуттям контактного сідла (© Браммс) та межею можливостей 25-мм ґуми…

Шосе і гори чудово поєднуються. Так, звісно, моє місце проживання має переваги. І 55 км кумулятивного набору висоти за трошки більше, ніж 2 роки, тому в підтвердження. Хоча не такі переваги, як в Борміо, Гайлігенблюті чи, приміром, Авіньйоні ;) (примітка для тих, хто не знає: поруч зі згаданими містами знаходяться такі місця велопаломництва, як Passo dello Stelvio / Passo di Gavia, Großglockner Hochalpenstraße та Mont Ventoux відповідно). Але ж свиня всюди бруд знайде – так і з шосером завжди знайдуться варіанти поригати вгору, навіть якщо то буде 5 разів підряд, та й з вітерцем вальнути донизу і частина життя плавно перетече в медитацію між звивинами керма, крутінням педалей і все того ж пошуку межі можливостей вузенької ґуми.

Таке…

Фототехнічне

Згадав (як не дивно, вчасно), що здмухуючи порохи з матриці грушею, варто фотоапарат тримати байонетом донизу, позаяк клята сила тяжіння не поверне автоматично порохи на матрицю. Помагає…

А ще цілих дві матриці почистив. На що пішло всього лише 0.5 л пива. Ну не молодець?

Українська та macOS High Sierra

Доволі випадково знайшов рецепт боротьби із забудькуватістю останньої OS від Apple стосовно окремих розкладок клавіатур. Виглядає воно так: поклавши традиційно .keylayout
та .icns в /Library/Keyboard Preferences, після перезавантаження системи файли зникають, розкладка, відповідно, «забувається».

Рецепт лікування геть простий: розкладку слід упакувати в пакунок (bundle), після чого все стає на свої місця: доступна глобально і переживає перезавантаження.

Ото нашвидкуруч перепакував роботу Андрія та поклав на GitHub, паралельно написавши йому, аби не присвоювати собі заслуги. Якщо хтось лінується, качайте.

P.s.: ноги ростуть з “Українська розкладка клавіатури з символами Unicode для систем Unix (X.org), Mac OS X та Windows XP/Vista/7“.

День оленя

…не варто забувати вдома домкрат, не помічаючи бордюра, який може зробити дірку в колесі.

Насправді це так просто. Сонце світить в очі, поворот ліворуч, не помітив бордюра і трошки перетиснув акселератор – бумц-пфффффффф приїхали. Аварійка, зупинка, гордо чимчикую до багажника і розумію, що домкрат, який був в комплекті з машиною, зламався давним-давно (хм, здається, його мали полагодити), а «великий» просто лежить вдома. Ех…

Сідаю на місце водія, плюю на вже вбиту шину (пробита боковина, то вже все), здаю кілька метрів назад, дістаю телефон…

ADAC Pannenhilfe востаннє оновлена для iOS 8 і відноситься до тих програм, які потрібні раз в рік або рідше, але коли потрібні… дані мого місця знаходження передаються в німецький автоклуб автоматично, разом з іменем та номером картки члена клубу, їх вже не треба називати оператору під час дзвінка. Уточняють марку машини та поломку, чи є «запаска». Диспетчер каже, що машина допомоги буде протягом години, водій подзвонить протягом 10-15 хвилин. На годиннику 8:06. О 8:09 поступає дзвінок: «ADAC, буду біля Вас протягом 10 хвилин». 8:15: перед моєю машиною зупиняється Ford S-Max «жовтий янгол». Задні сидіння в машині відсутні, на їх місці, включаючи весь об’єм багажника, розташовується купа всього, включаючи компресор, акумулятори «стартової допомоги» та купу іншої техніки. 8:21 – я їду, «підписавши» документ на екрані планшета Toughbook в автомобілі допомоги, потиснувши руку водію-механіку та забравши роздруківку з характером робіт та нагадуванням підтягнути болти кріплення колеса через 50 км.

Час на подолання проблеми – до 20 хвилин. Згрубша, мене влаштовувала навіть анонсована година. Ціна спокою – 110 євро на рік на сім’ю, покриття – вся Європа. Спасибі, ADAC :)

ADAC Pannenhilfe © 2017 Alex Nedovizii

6 років тому

Фейсбучик нагадав, як то було 6 років тому. І навіть цікаво нагадав.

Вперше машиною за кордон в подорож. Далеку й невідому, щось близько 300 км в один бік. Власне кажучи, навіть не підозрював, як воно далі понесе… Львів-Краків. 5 годин на кордоні (можна окрему розповідь написати). Автобан, до речі, починався десь в районі Денбіци; до того чудово відпрацьовувалася зміна обмеження швидкості 50..70 км/годину. Мало не забув: вперше розігнався до 140 км/год. Гм… о:)

В нагороду за 5 годин очікування на кордоні Краків потішив видатною погодою, теплими осінніми днями. Кілька років потому навіть подумував поїхати туди жити/працювати, але не склалося. Може, й на краще.

Kraków, Polska © 2011 Alex Nedovizii

Smooth criminal

Згрубша, в поп-музиці я типовий слоупок… чи то пак, вона майже повністю мене оминула. Відтак, інколи трапляються «цікаві» «відкриття». Ото сьогодні плеєр запропонував щось трошки знайоме…

Отже, мені відомо наступне:

Якщо Ви не знаєте оригінал – заглядайте…