Фейсбучик нагадав, як то було 6 років тому. І навіть цікаво нагадав.
Вперше машиною за кордон в подорож. Далеку й невідому, щось близько 300 км в один бік. Власне кажучи, навіть не підозрював, як воно далі понесе… Львів-Краків. 5 годин на кордоні (можна окрему розповідь написати). Автобан, до речі, починався десь в районі Денбіци; до того чудово відпрацьовувалася зміна обмеження швидкості 50..70 км/годину. Мало не забув: вперше розігнався до 140 км/год. Гм… о:)
В нагороду за 5 годин очікування на кордоні Краків потішив видатною погодою, теплими осінніми днями. Кілька років потому навіть подумував поїхати туди жити/працювати, але не склалося. Може, й на краще.
|
Обидва згадані в назві озера знаходяться на півдні Баварії. Притому перше більш знане, високогірне озеро між Альп, навколо якого височіють більш та менш доступні вершини (скажімо, той же Herzogstand чи Jochberg можна сміливо віднести до легкодоступних), в той же час, друге озеро (чи, радше, водосховище, яке захищає Бад Тьольц та Мюнхен від повеней) можна помітити, хіба їдучи через Ленгріс в напрямку Австрії (Achenkirch) та Ахенського озера (Achensee).
Ці два озера разом утворюють вельми знаний та популярний в роверистів (тут я маю на увазі власників переважно шосейних роверів) маршрут, це чудово видно на Strava Heatmap та, звичайно, “на місці”. Тим більше, що дорога від Wallgau до Vorderriß — вузенька, приватна та платна (для автомобілів та мотоциклістів, для ровера все безкоштовно), але вкрай живописна.
(більше…)
|
Майже всі ми цілий час десь біжимо, навіть не знаючи, подекуди, куди веде нас доріжка…
Хорватія, Плітвіцькі озера. 2012.
|
Продовжуючи попередній запис, додаю ще дві картинки. На цей раз геть інакший колір. Він “неправильний”, але мені особисто подобається. То, здається, третій чи четвертий підхід до обробки фотографій з того візиту і власне для цих картинок він мені “вдалий”.
|
Цікаво, давно мені так не “щастило” з кольорообробкою: бажане отримав десь на четверту чи п’яту ітерацію. Пригадую таку історію лише з Чорногорією… Власне, то був 2011-й рік, п’ятий та шостий підхід до кольорообробки тут і тут. Кумедно, але тепер версія 6 мене знову не влаштовує.
Отже, Філльньосс (або, італійською, Funes) — це невеличка спільнота з населенням 2612 осіб (станом грудень 2015 року) в долині Філльньоса. Майже 98% населення — німецькомовні. Мабуть, сам вид на гори вельми відомий; принаймні, я бачив його в кількох джерелах, але лише з путівника ADAC (німецького автомобільного клубу; дуже толкові путівники, мушу зазначити — знанням про багато цікавих місць завдячую саме їм) взнав про розташування цікавинки. Будучи з батьками в Південному Тіролі тогоріч вирішили з’їздити і туди, одразу після Бріксена.
Якогось видатного світла не сталося, втім, вишенька на тортик для закінчення італійської відпустки була цілком гарна. Точку зйомки одразу не вгадав, але на майбутнє пригледів. Добре, що туди десь 6 годин їзди: якщо вже бути геть вар’ятом впертим, можна з’їздити навіть “на вечірню зйомку”…
|
