Cascade de la Billaude

Багато місць для відвідин у Франції я шукав з допомогою шару з фотогафіями на Google Maps. Колись був Panoramio, але його корпорація добра прикрила пару років тому. Шкода, зручно було…

Так склалося і з цими каскадами. Перше знайшлася фотографія на гугломапі, тоді — назва, а далі вже справа звички. Не будучи розбещеним водоспадами ще з України, зазвичай я волію все ж таки відвідати той чи інший — і, в даному випадку, знахідка не підвела.

Водоспад розташований в муніципалітеті Ле-Водіу́ (Le Vaudioux, Franche-Comté, Jura). Зручна, щоправда, невеличка парковка (46.681310° N, 5.936899° E) — і вказівники показують два напрямки. Обидва правильні :) просто одна доріжка веде до верхнього оглядового майданчика, а друга — до середнього та нижнього. Варті відвідин — усі.

Cascade de la Billaude, Franche-Comté, France © 2017 Alex Nedovizii

Continue reading

Десь у французьких Альпах

Мабуть, саме такою Францію я не уявляв. Хоча коли ми були в Ельзасі восени 2015-го, ми бачили саме гірський регіон. Але, навіть знаючи про гірський спорт (скажімо, лижі), я не очікував саме такого виду.

З Швейцарії до Франції кермувала Юля, я ж на сидінні пасажира насолоджувався видами. Ледве встиг вихопити телефона, аби зробити цей кадр.

Franche-Comté, France © 2017 Alex Nedovizii

Фототехнічне

Згадав (як не дивно, вчасно), що здмухуючи порохи з матриці грушею, варто фотоапарат тримати байонетом донизу, позаяк клята сила тяжіння не поверне автоматично порохи на матрицю. Помагає…

А ще цілих дві матриці почистив. На що пішло всього лише 0.5 л пива. Ну не молодець?

Автопортретний стробоексперимент

Моє перше знайомство з імпульсним світлом відбулося вельми давно і, як багато чого технічного у світі фотографії, завдяки Олексію. Власне, то було в 2009-у; я тоді влаштувався на роботі (попередні роки не були стабільними), перші синдроми шила в дупі “явсеперефотографую” вже теж минули, ЖЖ ще був живий і я почитував (вгадайте з чиєї рекомендації) 80/20 Фото.

На рік пізніше ми пішли разом в арендовану студію, де я отримав портрет, що простояв в мене на офіційних фотографіях раптом аж до учора. 8 років — непоганий термін, щоправда, лякало те, що за той час я дещо змінився.

Думаю, всі вже зрозуміли, що мають справу з неспішним хлопом, але хто ще на іншій хвилі — від листопада 2016 року в мене є нагадувалка "зробити нове фото пристойного (офіційнішого) вигляду". Ото вчора нарешті відмітив, як зроблене…

Здобутків фотографічного плану тут для мене насправді два. Перший — то справді автопортрет. Камера, світло — все кероване самостійно. Друге — то автопортрет з додатковим імпульсним світлом. Фотоаматорам: ключове слово strobism. Виносний спалах ліворуч, світло 45°/45°, біла 120 см парасолька на просвіт. Нічого надзвичайного, але мене поперло. Фото на профіль я таки зробив окремо, а це вже було наприкінці експериментів. Бажаючим і собі спробувати — підручник для починаючих Lighting 101 на strobist.com зробив вже не одну людину щасливою ;)

Me © 2018 Alex Nedovizii

Про руверко та дієту

Сьогодні на мордокнижечці вичитав, що рідка дієта є найзручнішою: після 4-го келиха вина вже до дупи, наскільки ти товстий. Мабуть, французи знають в тому толк, як ніхто інший…

Annecy, France © 2017 Alex Nedovizii

Захисник (фонтан у Берні)

Вочевидь, я не приділив належної уваги Берну та, зокрема, його фонтанам, об’ївшись фондю акурат перед тим… вважатиму це адекватним приводом повернутися, а у винуватці запишу крім фондю хмарну погоду.

Отже, фонтани та джерела Берну (тут і надалі посилання на німецькомовні джерела).

Перші фонтани (чи краще сказати колодязі?) існували в Берні ще в ХІІІ ст., причому відомі були як природні джерела, так і приватні цистерни, а також колодязі, які вимагали додаткових зусиль для підняття води на поверхню. Природніх джерел, які «постачали» воду постійно, станом на кінець XIV ст. було відомо п’ять; одне з них збереглося й досі, на Brunngasse.

Аж до XVI ст. ці фонтани-джерела були виключно дерев’яними. Перший кам’яний фонтан з’явився в 1520 році; пізніше, в 1542-1546 рр. наявні дерев’яні фонтани були перебудовані в кам’яні, декоровані здебільшого фігурами майстра з Фрайбурга на ім’я Ганс Ґінг (Hans Gieng). Тоді ж з’вилася посада «майстра фонтанів» (Brunnenmeister).

В ХІХ ст. фонтани розглядалися, як перешкода руху транспорту, що призвело до часткового їх (фонтанів) переміщення. Тоді ж їх утриманню приділялося мало компетентної уваги, що призвело до ремонтів з використанням малопридатних матеріалів, як-то свинцю та цементу.

В 1896 р. майстер-чоботяр (Schuhmachermeister) Гайнріх Філіпп Льош (Heinrich Philipp Lösch) віддав свій статок на утримання Бернських фонтанів, що уможливило їх реставрацію в 1925 р.

Bern, Switzerland © 2017 Alex Nedovizii

 

Фонтан Захисника походить з «першого покоління» кам’яних фонтанів, тих, що з’явилися в 1542-1546 рр. Зображена фігура є прапороносцем, який тримає в правій руці прапор товариства Мушкетерів-захисників (що припинило своє існування в 1799), а в лівій — меч. З-поміж його ніг визирає ведмеженя, що тримає в лапах мисливську рушницю. Фонтан переносили кілька разів; в 1890, потім в 1939 (ще й розвернули на 180°). Востаннє фонтан «посували» в 2013, сильно пошкодивши фігуру. Втім, після реставрації, в 2014 р. 471-річна фігура повернулася на своє місце.

Мушу зазначити, що я глибоко вражений: був впевнений, що на разі на вулицях знаходяться копії.

Bern, Switzerland © 2017 Alex Nedovizii