Злапані моменти

Приблизно рік тому зайшла розмова з двома моїми колегами щодо ресурсів для спілкування, в якій прозвучала думка про занепад культури, скажу так, (інтернет)-форумів. Мій колега стверджував, що всі перейшли на пикокнижечку чи інші фкантакти, там зручно постити “фоточкє” (навмисне перекручено) та коментувати. Я з ним якось, без особливої дискусії, мовчки погодився. Справді, примітивність тикання кнопки “подобається” відбиває бажання в користувача хоч якось напружувати звивини. «Тренд часу…» — сказав я тоді собі ж подумки.

Але нещодавно думка радикально помінялась. Все було дуже просто.

Дві рознесені в часі дії, які мене наштовнхули на перегляд думки, були вельми прості та навіть однакові: пошук інформації. Одна частинка була точно бачена мною на пикокнижечці (мені здається, чи я почув іронічний сміх?), а друга — на форумі. Так от, друга знайшлася миттєво навіть без всезнаючого Гугла. Першу, до слова, я досі “пошукую”, в якості збоченого спорту.

Остаточно в думці про те, що правильний форум “живєє всєх живих” я ствердився, шукаючи інформацію для побудови роверка. Дідька лисого хоч якийсь сайт має такий набір інформації, як “калєкцівний разум” типу mtbr.com чи road.cc — залежно від характеру роверових потреб, звісно.

Словом. Фотоаматори. Нагадую про існування ФотоКлюмби.
Вона подекуди аж занадто мовчазна, але цілком жива. Без пузомірок і тупокнопки.

Видел весной в зале много людей, которые готовились на море.
Странно: на море они не приехали…
(замість епіграфа)

Якщо чесно, я й гадки не мав, що покупка велосипеда вчинить таке «диво». Крутіння педалей мені сподобалось і за літо я подолав ніяк не очікувані 908 км. Тут слід зазначити, що кілометраж набутий ровером, бігом, вплав, пішими походами.

Не останню чергу відіграє програмка-крокомір на телефоні, доволі точно рахує.

Отже, як я вже сказав, не мала баба клопоту — купила поросє… А я купив не поросє, а роверко. Маючи компанію таких же пришелепкуватих і стан звичайного офісного айтішника-дохляка я лише посміхався на коментар продавців стосовно «за сотню-другу кілометрів приїдете на техогляд». Знав би я, як швидко та сотня-друга набереться…

Найбільше запам’ятались:

• Басівка-Годовиця-Наварія з Євгеном та Ромком. Перший політ :)
• В Зашків на каву з Браммсом, Євгеном та Ірою — перші кілометри грунтівкою.
• Сколе-Корчин-Стрий з Ромком. Вперше засраччями.
• 7 парків — соло-закатка під настрій в неділю парками Львова.
• До Янівського ставу сільськими дорогами та лісом з Ромком. Чудові лісові та сільскі грунтівочки.
• МТВ на скелі Довбуша. Засраччя, багнюка, дощ, кам’янистий спуск, пальці болять від тиснення гальм. Шалена вкрутка в Сколе і …й собачий в плані посадки на потяг (за наявності квитків та багажних квитанцій — круто детективна історія). З Браммсом, Діваном, Ромком та Вєталем.
• Минулопонеділкове соло (Назар сплив з теми) за маршрутом Солонка-Наварія-Басівка-Оброшине. Смачнюща кава біля оз. Глинна Наварія :)

Шкода, що гір було мало. Але так складалось. Зараз сподіваюсь дещо відігратись — тим чи інакшим чином — аби ситуація та зміни в житті не завадили отруєнню свіжим повітрям :P

«A camera didn’t make a great picture anymore than a typewriter wrote a great novel.»
– Peter Adams