Jaufenpass, з півдня

Jaufenpass. Другий перевал (хоча, якщо подивитися на речі під правильним кутом зору, перевал якраз перший; Россфельд, все ж таки, — панорамна дорога) у моїй любительській велокар’єрі.

Близько 1700 м набору висоти за неповних 20 км (якщо не забути натиснути “старт” біля першого щита), середній градієнт ~7% та лише 12 “шпильок”. З боку Штерцінга (Sterzing), до речі, набору менше. Хоча й дорога гірше, тому куди краще спускатися — питання вельми інтимне…

IMG_20170430_125819

Тут і надалі використані фотографії, зроблені Юльцею, зі зрозумілих причин.

Трошки кумедно, але я не те, щоби не планував цей перевал їхати, а й взагалі за два дні до цієї поїздки не знав про його існування. Допомогла поповнити знання спец-виставка “На перевал, готові, марш!” (Auf die Pässe, Fertig, Los!) в Турізеумі (туристичний музей в Мерано). Суть виставки полягала в розповіді про минуле деяких відомих перевалів, їх значення для розвитку туризму в регіоні і таке інше. Можливо, я повернуся до цієї теми, дуже багато цікавого.

Отже, ціла серія випадковостей (відпустка в Італії замість запланованої Хорватії, постійні втечі від дощового фронту, який заливав пів-Європи і так далі, аж до відвідання Турізеума) спровокували не лише знання про перевал, але й швидке припасування планів у вигляді “воно й так дорогою домів, то ж як погода дозволить, поїду”. Погода дозволила, пропонуючи комфортні +12..+15°C на підйом і давши моцного копняка з +4°C на спуску. Хто не в курсі: дві куртки не допомагають, пальці в рукавичках змерзають геть начисто і гальмів майже не відчуваєш.

Continue reading

Bella Italia

Черговий раз повертаючись машиною з Італії, як ніколи згоден з Джеремі Кларксоном в його твердженні, що "Італійці скорше відмовляться від Папи Римського, аніж від своєї придурковатої манери їзди"

Villnöß / Funes – картинки з дивним кольором

Продовжуючи попередній запис, додаю ще дві картинки. На цей раз геть інакший колір. Він “неправильний”, але мені особисто подобається. То, здається, третій чи четвертий підхід до обробки фотографій з того візиту і власне для цих картинок він мені “вдалий”.

Італія, Південний Тіроль, Вільньос / Фунес © 2016 Alex Nedovizii

Італія, Південний Тіроль, Вільньос / Фунес © 2016 Alex Nedovizii

Villnöß / Funes

Цікаво, давно мені так не “щастило” з кольорообробкою: бажане отримав десь на четверту чи п’яту ітерацію. Пригадую таку історію лише з Чорногорією… Власне, то був 2011-й рік, п’ятий та шостий підхід до кольорообробки тут і тут. Кумедно, але тепер версія 6 мене знову не влаштовує.

Отже, Філльньосс (або, італійською, Funes) — це невеличка спільнота з населенням 2612 осіб (станом грудень 2015 року) в долині Філльньоса. Майже 98% населення — німецькомовні. Мабуть, сам вид на гори вельми відомий; принаймні, я бачив його в кількох джерелах, але лише з путівника ADAC (німецького автомобільного клубу; дуже толкові путівники, мушу зазначити — знанням про багато цікавих місць завдячую саме їм) взнав про розташування цікавинки. Будучи з батьками в Південному Тіролі тогоріч вирішили з’їздити і туди, одразу після Бріксена.

Якогось видатного світла не сталося, втім, вишенька на тортик для закінчення італійської відпустки була цілком гарна. Точку зйомки одразу не вгадав, але на майбутнє пригледів. Добре, що туди десь 6 годин їзди: якщо вже бути геть вар’ятом впертим, можна з’їздити навіть “на вечірню зйомку”…

Італія, Південний Тіроль, Вільньос / Фунес © 2016 Alex Nedovizii

Італія, Південний Тіроль, Вільньос / Фунес © 2016 Alex Nedovizii

Італія, Південний Тіроль, Вільньос / Фунес © 2016 Alex Nedovizii