Львів. «Кінокадр».

Колись на одному форумі я прочитав, що хтось назвав кадр з пропорціями 2,35:1 «кіношним». І мені сподобалося.

Відтоді назбиралася вже непогана колекція таких картинок; інколи я їх бачу ще до того, як беру камеру в руки. Ось це і це точно «ляже» в ці пропорції. Клац. А інколи все стається навпаки. Крутиш-крутиш звичні 2:3, то одне зайве, то інше. Навіщось то знимкуєш, а вже через незнати скільки часу доходить: так ось же воно. Врізав верх-низ і все, ось той результат. Так і з цією картинкою сталося: допер, лише обробляючи.

Львів, Україна © 2017 Alex Nedovizii

Парк «Піскові озера». Львів, Україна. Жовтень 2017.

Львів. Три роки потому.

Давно не був у рідному місті…

Мабуть, тепер Львів таким і запам’ятається: рідним містом, яке втішило доброю погодою протягом жовтневого візиту. Він розвивається, мені приємно бачити ці позитивні зрушення, щоразу (чи, правильніше сказати, щороку?) приїжджаючи туди. Цьогоріч навіть камера придалася, позаяк, мабуть, десь там якось зійшлися зірки: був час, був настрій, була погода. Навіть кілька знимок зробив. Ото одна з Кайзервальду. Далі, за наявності часу, буде.

Львів, Україна © 2017 Alex Nedovizii

Два роки потому (ч. 1)

Модно так почав — ч. 1. Може, до другої не дійде, може, три получиться. Хтозна. Хоча, мабуть, правильніше було би написати “нотатки експата”.

Словом, передостанній (вже) раз я був у Львові три місяці після переїзду та, фактично, два роки тому. Цей приїзд получився дещо сумбурним — плани одні, по факту — геть інше. Час пересування по місту пропонував і трошки понервуватися, і можливість подумати про зміни, які відбулися.

У Львові якось масово ростуть висотки. І якщо в районах типу Сихова чи Балатону (або десь на Богдана Хмельницького, наприклад) вони виглядали би органічно, то цілком годящий з вигляду (сам по собі) «Парус Парк» в місці його розташування (вулиця Кульпарківська, район з переважно 2-3 поверховою забудовою, якщо не рахувати руїни заводу Кінескоп) виглядає якимось емм… не будемо про асоціації за Фрейдом, йому і без нас добре. Який «пааарус» в бандерівському Львові — окрема тема. Його ж («паруса») близнюк, яким я його бачив, скажімо, в блогу Олександра Шутюка, на Липинського виглядає цілком незле.

Continue reading

Туристичні “звіти” зі Львова…

…останнім часом відверто вибішують. Замість прогулянки містом пропонується (принаймні, 2/3 випадків) хронологічний звіт відвідань кафешок від “Фест!”. Гігантськими кроками туристична “перлина” Західної України наздоганяє Краків, який (як самі поляки визнають) отримав замість іміджу історичного міста імідж міста-столика-пивної, що було враховано в плануванні туристичного іміджу того ж Вроцлава. Цікаво, це хоч когось чеше?… /питання риторичне/

Львів непопсовий Сергія, певно, для 999 з 1000 відвідувачів стане “откровенням”. Холєра…

Теплий настрій

Людина — істота геть непостійна, якій вічно хочеться чогось інакшого, ніж є на разі. Я от такий… Взимку хочеться тепла, влітку — прохолоди. Керувати погодою, втім, я не вмію, то ж вдаюсь до хитростей, мені підвладних.

Так ось, бавлячись бездзеркалкою з древнім телевичком минулого тижня, зазнимкував собі простенький сюжет. Сонце попало в кадр (вдало? невдало? ну, то як подивитись) та розфарбувало його на золотистий відтінок. Не можу сказати, що це геть те, що я шукав, але сподобалось. Трошки підсиливши цей акцент, лишив кадрик десь таким:

Теплий настрій. Львів, Україна. © 2014 Alex Nedovizii

Continue reading

Львівська осіння

В якийсь момент помітив, що настільки довго не знимкував свого міста, що починаю забувати, як воно виглядає (опустимо факт, що альбом про Львів, розпочатий ще в 2007му, якщо не раніше, я досі не закінчив). Загалом причини зрозумілі: то туди поїхав, то сюди подався, містом майже не гуляю. Вчора-сьогодні трошки виправив ситуацію, хоча вчора — опосередковано, а сьогодні — без фотоапарата. Зате погуляв, знайшов дещо (для себе) нове…

Львівська осіння © 2013 Alex Nedovizii