Архив мітки «спорт»

Післямарафонний вінегрет думок

October 14th, 2018 @ 19:33

Епіграфом до цієї нотатки мав би бути анекдот про ворону, що летіла з лебедями в далекі краї, птаху сильну, горду і сміливу. Але не буде.

Сьогодні мені вдався великий крок в спортивному житті офісного працівника: пробіг свій перший марафон. Повну дистанцію. І, позаяк зараз добре не буде, добре було вчора, вирішив ще й думки понаписувати, що в голову приходило. Ці думки будуть неструктуровані, просто всіляке різне.

…перші 30 кілометрів люди зазвичай говорять. Потім говорять дуже мало і, в основному, щось типу “не вмирай прямо тут, лишилося Х кілометрів”. Усвідомлення часу Y для подолання цих Х кілометрів з кореляцією на поточний стан організму ентузіазму особисто мені не надто додає.

…багато чого “виїжджається” на ендорфінах. В нормальному стані, страждаючи після 35 км (які мені особисто попалися на ненависну частину Мюнхенського марафону - музейний квартал) я би просто забив на біганину і пішов домів пити пиво. Але тут “ми ж за це заплатили”. Страждаєш, біжиш. Чи то пак, намагаєшся бігти.

Трохи серйозніше, але мій улюблений контроль швидкості за каденсом (частота, кількість кроків на хвилину) після 30 км особисто для мене працював вже фігово: ноги втомлюються, крок скорочується і ті ж кроки на хвилину вже не приносять бажаний темп. Збільшувати каденс теж не дуже получається: пульс натякає, що це не найкраща затія. Ноги теж не в захваті.

Ейфорія від підтримки, коли прийде хтось з друзів (Андрій, Настя!) перекриває будь-які страждання ще за 100 метрів до місця зустрічі. А якщо то перед фінішом - донавалюється (якщо це можна так назвати, гхм) вже просто на автоматі. 

Усвідомлення фінішу доганяється пізніше. Набагааато пізніше, навіть після мімімідальки. То було змагання з самим собою. Воно геть інакше.

Загальна атмосфера події з постійною підтримкою глядачів (ну й нехай, що не свої - свої все одно потім прийшли, хоч і не домовлялися) дуже суне вперед. Посміхаєшся, піт тече, висихає на губах, тобою можна зализувати текілу, але пре.

І вже потім, лише потім, виповзаючи з ванни вдома, можна закричати “Господар (тренінг план) подарував Доббі шкарпетку! Доббі вільний!”. Доббі вільний… до наступної ідеї “чи не взяти участь в он тій події…”.

Filed under: Потік свідомості | Comment (0) Article tags: , ,

Walchensee + Sylvensteinsee

May 24th, 2017 @ 10:37

Обидва згадані в назві озера знаходяться на півдні Баварії. Притому перше більш знане, високогірне озеро між Альп, навколо якого височіють більш та менш доступні вершини (скажімо, той же Herzogstand чи Jochberg можна сміливо віднести до легкодоступних), в той же час, друге озеро (чи, радше, водосховище, яке захищає Бад Тьольц та Мюнхен від повеней) можна помітити, хіба їдучи через Ленгріс в напрямку Австрії (Achenkirch) та Ахенського озера (Achensee).

Ці два озера разом утворюють вельми знаний та популярний в роверистів (тут я маю на увазі власників переважно шосейних роверів) маршрут, це чудово видно на Strava Heatmap та, звичайно, “на місці”. Тим більше, що дорога від Wallgau до Vorderriß — вузенька, приватна та платна (для автомобілів та мотоциклістів, для ровера все безкоштовно), але вкрай живописна.

Mautstraße zwischen Wallgau und Vorderriß, Bayern, Deutschland © 2017 Alex Nedovizii

(more…)

Filed under: Подорожі | Comment (0) Article tags: , , , , , , , , , ,

Jaufenpass, з півдня

May 12th, 2017 @ 9:03

Jaufenpass. Другий перевал (хоча, якщо подивитися на речі під правильним кутом зору, перевал якраз перший; Россфельд, все ж таки, — панорамна дорога) у моїй любительській велокар’єрі.

Близько 1700 м набору висоти за неповних 20 км (якщо не забути натиснути “старт” біля першого щита), середній градієнт ~7% та лише 12 “шпильок”. З боку Штерцінга (Sterzing), до речі, набору менше. Хоча й дорога гірше, тому куди краще спускатися — питання вельми інтимне…

IMG_20170430_125819

Тут і надалі використані фотографії, зроблені Юльцею, зі зрозумілих причин.

Трошки кумедно, але я не те, щоби не планував цей перевал їхати, а й взагалі за два дні до цієї поїздки не знав про його існування. Допомогла поповнити знання спец-виставка “На перевал, готові, марш!” (Auf die Pässe, Fertig, Los!) в Турізеумі (туристичний музей в Мерано). Суть виставки полягала в розповіді про минуле деяких відомих перевалів, їх значення для розвитку туризму в регіоні і таке інше. Можливо, я повернуся до цієї теми, дуже багато цікавого.

Отже, ціла серія випадковостей (відпустка в Італії замість запланованої Хорватії, постійні втечі від дощового фронту, який заливав пів-Європи і так далі, аж до відвідання Турізеума) спровокували не лише знання про перевал, але й швидке припасування планів у вигляді “воно й так дорогою домів, то ж як погода дозволить, поїду”. Погода дозволила, пропонуючи комфортні +12..+15°C на підйом і давши моцного копняка з +4°C на спуску. Хто не в курсі: дві куртки не допомагають, пальці в рукавичках змерзають геть начисто і гальмів майже не відчуваєш.

(more…)

Filed under: Потік свідомості, Роверове | Comments (2) Article tags: , , , , , ,

Плавання по граблях

March 10th, 2017 @ 14:15

Виявляється, майже все, що я робив з окулярами для плавання, — bad practice. Отакої…

Filed under: Потік свідомості | Comments (2) Article tags: , ,

Побігли стрибати через калюжі

February 17th, 2017 @ 16:04

Кажуть, діти або чисті, або щасливі. Великі діти теж :)

Сьогодні з колегою (хм, правда думав, що я один такий вар’ят) традиційно побігали перед обідом. Традиційна відстань (6 км), один з традиційних маршрутів, яких, на щастя, є декілька в околицях офісу. Тільки погода була нетипова: дощило.

Поки біг, то думав, що в дощ я давно вже не гуляв, не їздив ровером і не бігав. Але ж дарма: такого свіжого повітря годі й шукати, навіть в лісі біля хати не таке. Власне, востаннє я бігав під дощем якраз в тому лісі минулого літа, а єдиним бажанням було, аби дощ подовше не закінчувався. Ніби й вар’ятство трохи, але дихання та емоції просто через край.

Ось така вона, ендорфінна залежність.

Filed under: Потік свідомості | Comment (0) Article tags: , ,

Плавання кролем – замітки на полях #3

February 3rd, 2017 @ 8:33

Довгу перерву зробив. Непорядок.

Свіжі спостереження щодо плавання кролем + певні моменти про обладнання.

  • Висновок попереднього разу (Добре відпрацювавши дихання кліпса на ніс вже й не така необхідна – вода не заливається.) треба скоригувати, додавши, що:
    • Тренер казав тримати писок не під 90° до площини води, а десь під 45°; це дозволяє дивитися вперед і вода справді не заливається. Раніше я то успішно забув.
    • Юля помітила, що я надто “глибокий” поворот на плече роблю, коли вдихаю; відтак, варто звернути увагу. Якщо майже торкнутися підборіддям плеча на вдоху – вода теж не заливається.
  • Думка купити великі лопатки (для тренування сили/витривалості) була файною.
  • Трошки щодо електроніки:
    • Маю нагоду потестувати Garmin Forerunner 920XT – на відміну від мого Suunto Ambit 2 краще визначає стиль (безпомилково) і менше помиляється у визначенні кількості басейнів (розворотів).
    • Вміє рахувати кількість спалених калорій :) навіть без датчика пульсу.
    • В outdoor-фічах суунті він зливає.
  • Для власників Garmin’івських годинників є файний сайтик Swimming watch tools, який дозволяє поправити інтервали, склеїти/розділити некоректно визначені сегменти і т.д. В нотатки, поруч з .FIT file tools.
Filed under: Потік свідомості | Comments (4) Article tags: , , ,

Choose wisely

January 29th, 2017 @ 20:57

Здибав сьогодні прекрасне:
Банан містить 130 калорій. Келих прозекко – лише 80. Обирайте свідомо!

P.s.: гальба пива Neumarkter Lammsbräu Urstoff – 195, але пиво – діло святе, без варіантів.

Filed under: Потік свідомості | Comments (2) Article tags: , ,
Працює на Wordpress.
© 2008-2016 Alex Nedovizii.