Львів. «Кінокадр».

Колись на одному форумі я прочитав, що хтось назвав кадр з пропорціями 2,35:1 «кіношним». І мені сподобалося.

Відтоді назбиралася вже непогана колекція таких картинок; інколи я їх бачу ще до того, як беру камеру в руки. Ось це і це точно «ляже» в ці пропорції. Клац. А інколи все стається навпаки. Крутиш-крутиш звичні 2:3, то одне зайве, то інше. Навіщось то знимкуєш, а вже через незнати скільки часу доходить: так ось же воно. Врізав верх-низ і все, ось той результат. Так і з цією картинкою сталося: допер, лише обробляючи.

Львів, Україна © 2017 Alex Nedovizii

Парк «Піскові озера». Львів, Україна. Жовтень 2017.

Львів. Три роки потому.

Давно не був у рідному місті…

Мабуть, тепер Львів таким і запам’ятається: рідним містом, яке втішило доброю погодою протягом жовтневого візиту. Він розвивається, мені приємно бачити ці позитивні зрушення, щоразу (чи, правильніше сказати, щороку?) приїжджаючи туди. Цьогоріч навіть камера придалася, позаяк, мабуть, десь там якось зійшлися зірки: був час, був настрій, була погода. Навіть кілька знимок зробив. Ото одна з Кайзервальду. Далі, за наявності часу, буде.

Львів, Україна © 2017 Alex Nedovizii

Станція «Карпати»

Найулюбленіша, попри всю свою обшарпаність та занедбаність, станція української залізниці…

Пригадую, як вперше взнав про її існування. Колись, коли мацкалі були менш кацапи, а в мене було дещо менше самоідентичності, та на самих початках мого захоплення фототемою (а було то в 2003 році, коли ми з Сашею С. працювали разом і разом погрязли в цьому брудному збоченні), я товкся на Клубі Фото.ру. Цікавили персонажі і здалеку, і поблизу. От одним з таких авторів була Іра з Києва, в якої я й побачив фото цієї станції. Побачив, забув. А потрапив на це місце вже згодом, на 6 років пізніше, коли ми з Юлею поїхали шукати замок в Чинадієво, про який ще на той час ніхто не знав, але то вже геть інакша історія.

Отже, 2009. Fuji Superia, Canon EOS 3 та улюблена мною Tokina AT-X Pro 28-80/2.8. Після грамотного сканування не було ніяких забав з витягуванням кольору і тому подібним. Вже би й зараз щось так познимкував, але видатки на процес, від якого я геть відійшов, мене просто вражають (адже ані сканера, ані плівкової камери в мене нема).

Станція "Карпати". Україна, Закарпатська область © 2009 Alex Nedovizii

Туристичні “звіти” зі Львова…

…останнім часом відверто вибішують. Замість прогулянки містом пропонується (принаймні, 2/3 випадків) хронологічний звіт відвідань кафешок від “Фест!”. Гігантськими кроками туристична “перлина” Західної України наздоганяє Краків, який (як самі поляки визнають) отримав замість іміджу історичного міста імідж міста-столика-пивної, що було враховано в плануванні туристичного іміджу того ж Вроцлава. Цікаво, це хоч когось чеше?… /питання риторичне/

Львів непопсовий Сергія, певно, для 999 з 1000 відвідувачів стане “откровенням”. Холєра…

Свіча. Такий собі триптих.

Сталося тогоріч відпочити в (завжди) приємній дружній компанії поблизу р. Свічі, що в Івано-Франківській області. Без фотографій, як і без пригод, не обійшлось, що завжди приємно. Ото собі кілька кадрів відібрав окремо, доки зібрався з силами інші показувати на Клюмбі, але ці схотів виділити в такий собі триптих: для мене вони мають значення, будучи показаними поряд.

Свіча. Такий собі триптих. Україна © 2014 Alex Nedovizii
Свіча. Такий собі триптих. Україна © 2014 Alex Nedovizii
Свіча. Такий собі триптих. Україна © 2014 Alex Nedovizii

Маки та волошки 2

В продовження вчорашнього запису покажу ще два, майже однакові, щоправда, кадри. Втім, настрій у них вельми різний. Коли я компонував перший, думав більше про «кіношний» кадр, чи що, ніби зробити його стоп-кадром якогось фільму. А другий, незважаючи на свої межі, все ж таки для мене доволі нескінчений — ми ж бо не знаємо, чи є це поле поза межами кадру, чи нема, що там, як…

Маки та волошки © 2014 Alex Nedovizii

 

Маки та волошки © 2014 Alex Nedovizii