На травневі покатались по маршруту Львів — Скала-Подільська — Кам’янець-Подільський — Бакота — Чернівці — Львів. На відрізку з Кам’янця до Бакоти включно з Сашком Савенком. Записи не хронологічно, втім, так получається, забийте або забийте.
Зустрівшись з Сашею та Танею та трохи полазивши по Кам’янцю, спакувались в машини та поїхали у бік Бакоти. Дороги там ще ті — тобто напрями є, а далі як кому повезе. Нам того разу везло. Кам’янець — Устя (забрали Сашині речі) — Китайгород (досі не розумію на хулєри ми туди перлись, якщо я протупив знимканутись на фоні вивіски) — Грушка (ібо опорна точка маршруту) — Каштанівка — жопа-жопа-жопа-жооооооооооооооопа — долізли. Правий був той, хто дописав десь (не пригадую де), що туди лише чимось повнопривідним та високим, але чим ми не автолосі? Лосі, ще й які. Тільки без рогів, зате зі сталевими яйцями. Запершись туди нашими, як каже мій тесть, інтелігентними машинками, перш за все вирішили за успішне прибуття прийняти — добре що Саня дотримав Хмельницького пиваса! Зробив пару протокольних кадрів. Осьо вони:
#1
Голосно ляпнув — вони :) решта кадрів протоколювали засрані тачки (тут треба зізнатись, що коли ми по приїзді до Львова вже заїхали на мийку, хлопці питали з якимось сумом в голосі: «Вам повну мийку?» — і посумнішали на мою відповідь «Найповнішу з існуючих, дякую», ггг).
#2
Так ото жебись були в курсі, кому критично. Такими машинами яко на картинці туди заїхати можна, втім, треба повільно і акуратно вибирати курс. Я навіть не чиркав багатостраждальною номерною рамкою, лише пару кущиків травички зніс пузом, коли в колію сповз, вже внизу. Але якщо би пішов дощ — виїжджати звідтам було би весело. Хоча, думаю, в селян на такеє дєло трактори запасені і кишені до прийому грошви готові. На додачу — чим туди тільки не заїжджали. І седанами типу Хонди Аккорд, і однооб’ємниками типу Міцика чьота-там, забув, бо старіша модель.
Того вечора вже ніц не знимкував, бо було ліньки. Втім, якби не місяць, який встиг напєпшити мені ще напередодні, в Скалі-Подільській, поманьячив би з треками зірок. Але і те сумнівно — у нас було смачне франківське пиво, офігітєльна риба з Летичева і дровеняки палити вогнище; відтак, тим ми і займались.
Ще додам, що взагалі місця там красиві. Навіть дуже. Одна біда — засрані. З одного боку, магазинчик далі по дорозі був, з іншого — ще не сезон, він не працював. Однак, попри гордий надпис про платний в’їзд (нікого не було і ми чистосердечно забили) та наявність магазину цивілізованості більше жодної. Порівнюю з своєрідним «кемпінгом» на озері Дийда, що в одноіменному селі біля Берегово — там і туалети стояли, і смітники, які чистились щодня чи через день. Цивілізовано, в міру чисто. А тут гаплик. Ми довезли сміття до Кам’янця — пару заправок по дорозі просто промахали :)
Трек, як туди заїхати машиною, я додам згодом, якщо комусь цікаво.
На зйомку світанку я не прокидався. Раненько ж бо, та й прогноз обіцяв 0% хмарність, то ж забив. Особистий висновок — ну нічого не втратив, відіспався, виліз з намету попри все біля сьомої, Сашко вже не спав, то ж зібрались і пішли потинятись околицями. Ще раз впевнились у мальовничості, трошки поклацав, трошки зі штативом навколо каменюки пострибав — ну що, даром я його возив чи як? Текст закінчую, тепер фітовафії.
#3
#4
#5
#6
#7
#8
#9
#10
#11
#12
Ще пострибав навколо метелика на кульбабці — ото я не заздрю макрофотографам! Нахарився по самісіньке неможу.
Далі буде.