Ужгород, напевно, моє улюблене місто на західній Україні. І попри те, що Чернівці теж гарні, а Франківськ — компактний, і ще є багато всякого різного, місто на ріці Уж — таки улюблене.
Тогоріч я сприйняв весну кардинально інакше, ніж сприймав всі роки раніше. Пощастило побачити цвітіння сакур в Ужгороді (у Львові, на жаль, їх росте небагато і доволі далеко одні від других) та «білі села» дорогою на Поділля. «Білими» ми їх назвали за цвітіння фруктових дерев, за яким не було видно зеленого листя, взагалі. Втім, мандрівка на Поділля не є темою цієї нотатки. Обіцяю собі перестати лінуватись та щонайменше зробити альбом з фотографіями для планшета. Колись…
Мабуть, не варто приховувати, що фотографія оброблена. Але яким чином — розповідати не хочу. Адже обробкою є вже конвертація raw-файлу в результуючий jpeg, якщо брати «високо». А якщо заглибитись, то обробкою можна вважати вже сам факт витягання камери з торби та кадрування, адже в житті ми би бачили більше, відчували аромат, легкий вітерець, тепло. Тому, якщо ви не бачите, де і як ця знимка була змінена, то все добре.
