Найчастіше, коли кудись їду, я все ж таки за кермом. Але не завжди: сам втомлююсь та й не такий вже жадібний до кермування. І ось тоді, коли пересідаю на крісло пасажира, то до рук одразу береться камера, — хіба би вночі їхали, тоді вже не маньячу. Так накопичуються знимки з вікна машини, яке, подекуди, все ж таки відкривається, адже ніякий поляризатор не врятує від бліків.
Тогоріч, в ході поїздки на Поділля, я отримав кілька приємних (мені) кадрів авансом, то ж не дуже сподівався на фотографічну вдачу в подальшому, та дарма. Направду кажучи, видалась дуже фотографічно успішна мандрівка. Вирішив собі відкласти окремо той світ з вікна машини, — все ж таки не такий вже й сірий він, той світ :)
#1. Аванс — трошечки від Львова від’їхали і… отакої!
#2. А як те листя, що на дорозі, злітає за машиною! Ух…
Наступний кадр вже був показаний раніше, але в цю підбірку має ввійти, оскільки теж зроблений з вікна машини. Цього разу шкло було опущене і задувало вельми, але воно ж того вартувало…
#3. Прапор її величності Осені.
#4.
Ось і все. Повибираю принагідно ще таких знимок, треба ж зробити остаточний висновок, чи є якийсь позитивний результат і чи варто, як наслідок, продовжувати виконувати такі дії?