Бути жадібним мені властиво. Ну, кому ж не хочеться швидше-більше-сильніше? Це як з машинами: маєш Golf – хочеш Golf GTI, маєш BMW – хочеш Porsche і так далі. Фотографи теж хочуть об’єктиви товстіші і довші, з золотими колечками, штативи, вагою 100 грам для техніки 10+ кг…
Ось так я і зажадав процесора попотужніше, коли востаннє (трошки менше року тому) міняв комп’ютер. i5 видався не вельми потужним, вибір впав на i7. І от, нещодавно, я нарешті (!!!) цю скотину завантажив. Заодно взнав, що у MacBook є вентилятор, яким він не вельми задоволенно пожужжав та й заспокоївся. Задача була нескладною: сшити «мозаїку» з 11и 16-bit tiff’ів.
|
Березень я нахабно матрасив, ліплячи одну за другою «відмази» стосовно поганої погоди і таке інше. Квітень — навіть не пам’ятаю, чим відмазувався. Тобто прокрастинація досягла свого апогею. На початку травня сказав собі «Петрику, Петрику, зупинись! Не пустуй і схаменись!» і з травня повернувся «на трек». Результатами стали:
* – враховуючи, що бігав я насправді з 14 травня, це не може не тішити. Адже перші 4 дні провів в наших чудових Карпатах, а потім майже тиждень були з Юльцею в Чехії. Там бігати не получалось, зате ходили по 15-20 км на день, це не менш весело, взагалі-то.
Динаміка за 9 місяців від стану повного дохляка (перша пробіжка — 1.3 км, 2 жовтня 2012 р., результат: мертвий за 9’58”, швидкість 7’40″/км) до гонки 5’30”..5’50″/км та >6 км на сьогодні.
В цілях до кінця цього року — вихід на дистанцію 10 км з одного підходу без проблем (хотілось би, аби «пейс» тримався на рівні 6’00″/км…) та підготовка до півмарафону наступної весни. Побігли?
|
