Зламавши чергову сувенірну ручку, нашвидкуруч вродив антирейтинг «карпарацівних» сувенірів:
1. Ручка з емблемою «хвірми».
Ніц не пише (порівняно з моїм Waterman). Більшість з подарованих зламались, не переживши місяця використання з періодичним лежанням на столі. Рейтинг поломок: зламана кнопка, загублений або випадково зламаний ковпачок. На моїй пам’яті лише одна фірма не зажала грошей нанести свою символіку на елементарні Parker Vector, такі ж, як мій 11-річний пластмасовий, навіть не металічний «Вектор», досі живий.
2. Календарі настінні.
Фотографії в вирвиочних кольорах, будь-яка репрезентація місяця, крім нормальної сітки (дні тижня по горизонталі направо, тижні — по вертикалі рядками). Єдиний нормальний календар, що я бачив за 6 років, належав Львівському Авіаремонтному Заводу. «Виїхав» не в останню чергу за рахунок фотографій літаків — не пожлобились за якісні грошей дати.
(продам дорого фотографії на календар :о))
3. Щоденники.
Moleskine, альтернативи… Найбільше вставляють пожмакані «закладочки», які могли би бути шовковими (і навіть інколи на те претендують!), але з їхнього звичайного стану смішно шнуркам моїх гірських черевиків.
4. Футболки з логотипом.
Це феєричний здипець. Рідко хто не пожме грошей бодай на бавовняну футболку. На адекватну синтетику — Боже упаси — бачив один раз в житті. Один!
5. Попільничка.
Ніколи би не пережив бачити логотип своєї фірми, закиданий попелом. Sic!
6. Парасольки.
Вожу в багажнику машини «тростинку» з емблемою одного дуже серйозного банку. Насткільки серйозного, що їх корпоративна парасоля гірше моєї, купленої бознаде за 50 гривень.