Не можу назватись фанатом AC/DC, адже моя юнацька кар’єра рок-слухача будувалась на інших гуртах, але й не можу недооцінювати їх внесок в світову рок-культуру. Зазвичай я не пишу про музику, адже на ній не розуміюсь (попри наявність музичної освіти, отакий каламбурчик) та й кавер-версії не надто полюбляю, але тут не можу “пройти повз”… Візьмемо, наприклад, Thunderstruck :)
(більше…)
|
…якому геть все рівно, що він забігає під дорогу, адже раптом за декілька метрів він з-під неї вибігає та стрибає далі вниз, а над ним по небу біжуть такі гарнісінькі хмаринки… отако:
|
Повертаючись до теми альпійських замальовок, мушу зазначити, що крім Альп набундючених, їх льодовиків та багато чого іншого, того дня ми бачили й Альпи сонячні. Про них, власне, йдеться в сьогоднішньому записі.
(більше…)
|
3564 м над р.м. По прямій — 4.5 км від глядача.
|
Пряма дорога, без поворотів, особисто мені сумна і нецікава. На панорамній дорозі Großglockner є невеличкі відгалуження, одним з яких є невеличкий серпантин, що виводить на оглядовий майданчик Edelweißspitze. 2571 м над р.м., зручна парковка, кафе-сувенірниця-готельчик та далекогляд. Один з найприємніших видів «загниваючої капіталістичної цивілізації».
«Шпиль едельвейса», чи «Едельвейсів шпиль», якщо перекладати грубо чи дослівно, а говорити — енциклопедично і дещо занудно, є найвищою точкою панорамної дороги Гросгльокнер. Якщо відкинути нудьгу, то я гарантую незабутні враження від перебування там в будь-яку погоду та час доби. Щодо сезону такого твердження не лишаю, адже сама панорамна дорога відкрита лише з квітня (травня) по жовтень.
Наприклад, вид на південний схід:
(більше…)
|
Знаєте, гори інколи можуть прикинутись добрими, зеленими і пухнастими. Та насправді зовсім не конче це буде правдою. Стихія може лише полякати, висунувши чубка з-за горбика, але може й «дати прикурити». Того разу получилось лише побачити отого висунутого чуба: як Альпи не лякали нас дощем, ми не піддались.
Втім, для високогірного озера це не стало завадою. Я навіть думаю, що це був своєрідний подарунок. Уявіть-но це озеро, з відверто брудного кольору «берегами» та й в сонячну погоду. Був би диссонанс. Хіба нє?
Хоча, був і незначний мінус. Найрізноманітніші викрутаси погоди трошечки завадили мені відзняти саме одну серію фотографій, адже вони получились абсолютно різні за настроєм. Хоча… розцінювати це як мінус чи, навпаки, як перевагу — справа явно суб’єктивна.
(більше…)
|