Якщо відверто, я — людина вельми лінива та не є прихильником тривалих процесів, у фотографії зокрема. «Юнацький ентузіазм» тр… довго мучитись над чимось одним пройшов, тепер це може бути хіба планування мандрівки або сама зйомка, але ніяк не обробка. Тобто, думати дві години, як стукнути один раз і одразу правильно — це про мене… Буквально кілька разів в житті експериментував з HDR, а HDR-панораму зробив взагалі один раз і все.
Аж раптом минулого тижня дупі захотілося пригод руки зачухалися і я спробував брекетинг по точці фокусу. Це така мудра штука, що сюжет знимкується з перефокусуванням, але без змін в кадруванні, після чого вибирається передній, середній та задній плани, з окремих кадрів.
Вирішено — зроблено, але ж в горах хтось полінувався розкласти штатив… з усіма витікаючими — накладання кадрів відбувалось далеко неідеально. Зате в маскуванні повправлявся! І отримав:
Експеримент завершився успішно, всі цілі. Але повторювати — хіба з розумом. Адже, хоча Ps й дозволяє поскладати знимки з автовирівнюванням по вмісту, вибирати потібні шматки окремих шарів все одно довше, адже камера під час зйомки не завжди була ідеально горизонтальна… Для порівняння: один «звичайний» кадр (задача витримати в однакових кольорах не стояла):
