…там, де авіарух своєю інтенсивністю освітить та розмалює небо, там, де по верхах стоять турпритулки та можна бігати з легеньким рюкзачком, там, де стежки, там, де каміння, там, де свіже повітря, там, де добре пиво, зранку можна побачити з вікна якесь НЛО:
|
Walchensee – то озеро та однойменне село, доволі маленьке, але притому має, чим похизуватися. Озеро популярне влітку серед любителів вітрильного спорту; яхти виглядають згори як сіль, розсипана якимось велетнем. Восени, щоправда, все стає спокійніше і тоді згори виглядає так:
|
Benediktenwand – гора в лівій частині знимки, яку так гарно (хм, на мій погляд) виділило вечірнє світло, яке тікало за горизонт. Гора висотою 1799 м над р.м. (за деякими іншими даними – 1801 м) віддалена від глядача на 12.6 км.
Можливо, я би застав дещо цікавіше світло, хоч маю в тім певні сумніви, якби не забув камеру в турпритулку. Решту барахла я взяв і добре, що відійшов лише метрів на 300… Довелося трошки бігти до вечірньої зйомки. Тому ця знимка, по суті, є кадром «від бедра».
Добраніч!
|
Як відомо, найцікавіші походи починаються зі слів «я знаю коротку дорогу». Або, як то зі мною цього разу було, з «поїхали, на місці розберемось». Ось так пару тижнів тому ми поїхали навколо озера Аммерзее (Ammersee), що менш ніж в годині їзди від Мюнхена. Першим пунктом стало село Шондорф (Schondorf am Ammersee).
Насправді ніби й нічого особливого, але місцевий колорит присутній (причому не на набережній :)). Цей будиночок я запримітив в одній з вузеньких маленьких вулиць і не міг пройти мимо. До речі, до питання перманентної ломки стереотипів (якщо в кого є) про Німеччину: зауважте дорожнє покриття. Це не вважається чимось екстраординарним, хоча його, мабуть, скоро відремонтують.
Відхилився від теми… Будиночок напрочуд гарний (хоча загалом по селу є дещо традиційніші, обвішані квітами та під гарними дерев’яними дахами, як має бути — то вже мої стереотипи :)), але він і геть інакший. Якщо хочете роздивитися фасад трошки ближче — тицяйте. Мені сподобалось…
|