Доки ми йшли до озера Антерсельва та пили каву, гори бавилися з хмарками, то “натягуючи” хмаркову ковдру на себе, то відсуваючи її, мабуть, аби поглянути, хто ж то все ж таки не спить та прийшов до них в гості. Звичайно, зверху краєвиди були зовсім інакші, по-іншому видовищні і, мабуть, ще крутіші — біля туристичних притулків при вершках (коли хмари відходили і дозволяли щось оглянути). Ми ж були внизу і побачили таке:
