Ото на радостях від знимок з Partnachklamm вирішив обробити знимки й з Gleirschklamm, добре порився, а тут бац — а вони оброблені! Ото я собі послугу зробив… Всього лише підготував до публікації та начисто забув: першу показав в серпні, а далі діло не пішло.
Отже, майже річної давності фотографії. Колега розповіла про цей маршрут, ми й поїхали. Позаяк традиційно “прокинулися” після обіду, доїхали казна коли, відтак поки здійснили гарний похід, то вже стемніло. Останній кілометр чи півтора верталися до машини при світлі ліхтариків (гхм, добре, що ми їх взагалі взяли). Беріть восени ліхтарики :) та й в інші сезони теж. Мало що…
Маршрут є на GPSies, якщо когось зацікавить. При самому початку в Scharnitz є величезна автопарковка. Ніякого особливого спорядження не потрібно, обов’язкове хороше взуття.
Наступний кадр в мене є фаворитом всієї зйомки. Над цією “каструлею”, як мені придумалося, ми сіли й відпочили (заодно поїли). Абсолютно фантастичний колір води, навіть не такий, як далі чи ближче за течією. Якби не сутеніло, просидіти там можна би було пару годин…
Остання знимка, якщо чесно, геть чисто про модрину. Втім, є цікавий “глюк”: права чверть знимки відверто змазана. Чому лише права, я не знаю. Тільки не кажіть, що я на об’єктив надихав…
