Не те, щоби ровер мені був зовсім чужий, ні… років 20 тому в мене він був, свій. Виглядало це, мабуть, дещо потішно, бо ровер був заввишки з мене, харківського якогось-то там заводу. Казали, що називали такі ровери «напівспортивними». У нього були цілі дві зірки спереду та чотири — ззаду. Вельми круто. А ще були величезні вузькі колеса та перемикачі передач (хто сказав «манетки»? нєєєєє, то були тросики! поставити «передачу» між двома зірками було лешге легкого).
Виглядало то все десь так (фото не моє):
Насправді навіть не зовсім так, позаяк кермо було обмотане вишневою ізострічкою (ховайся!), а рама була незрозумілого кольору після спроби її пофарбування «бронзовою» фарбою. Чи щось не пофартило з розчинником, чи з лаком — хто-хто, а я — точно не скажу. Але вона пішла синьо-зеленими плямами. Колір назвали «лєопьордовим», оголосили не багою, а фічею і лишили…
З втратою того ровера (що сталася у зв’язку з надскладними економічними обставинами) я надовго втратив зв’язок зі світом двоколісних. Однак, позаминулого року щось «стрілило»…
Раз взяв ровер напрокат сам один… Поперло. Другий взяли ровери разом з Юлею ще й з тримачами на машину — поперло вдвічі більше. Ну, раз пішла така п’янка…
Я довго думав і вагався, жаба — моцне все ж таки тотемне створіння. Але…
Після тривалих консультацій (вибачте, погарячкував: відпарювання мізків Славіку, Андрію, Михайлу та ще деяким адептам культу) вибір зупинився на тунайнері, після проб — Giant Revel 1 29er. Позаяк зовсім полишати авто я не збираюсь, рівно як і зовсім пересідати на ровер, в місті стало -0.5 водія та +0.5 ровериста. Ну що, поїхали?
|
В суботу катнулись в Орявчик з Костею, Юльцею, Філом унд компані. Там я вперше став на лижі, що давно вже обіцяв другану Ромкові (та, Тобі!) та Юльці. Правда, Юльці – в обмін на обіцянку пробувати борд. Раптом попре більше?
Згадую, як вчився їздити автомобілем і вперше розігнався до 45 км/год по Науковій. Тоді дозволили включити четверту (!!!) передачу! Та то ж Формула-1, холєра, була! Так і з лижами. На відео – гальмо гальмом, але в житті то відчувалось як болід. Словом, посмійтеся теж:
Вперше на лижі from Sasha Nedovizii on Vimeo.
Вчила мене кататись та знімала відео Юльця, я лиш змонтував докупи.
|
Рівно рік тому я пробіг 1,3 км за 9:58 хв та здох. А сьогодні, після місячної перерви, відносно легко дались 6,5 км за 45:29… За цей рік позаду лишились майже 350 км, на які було витрачено 1 день, 15 годин та 5 хвилин. І півмарафон.
Отакої…
P.s.: на разі я більше уваги приділяю спорт-трекеру Endomondo → долучайтесь!
|
…цим прошу присвоїти мені почесне звання ворони ФотоКлюмби, пташки сильної, та через всю голову …ї. Залік складено в одноденному забігу на г. Петрос в компанії друзів-лосів та лосенят, за маршрутом Ясіня – Петрос – Кваси. Докази проходження маршруту у вигляді треку та знимок до заяви додаються…
Отже, того тижня прогноз погоди зіпсув плани поїздки на озеро Дийда, що на Закарпатті, з метою матрасення та алкокемпінгу. Заміна знайшлась швидко: товариш мегалось Ромко запропонував «пробігтись» на Петрос, все за один день (суботу), адже прогноз на неділю тішив дощами та грозами. Заради дотримання порядку слід зазначити, однак, що в суботу нам теж обіцяли такого щєстя, але тіко по обіді. І щєстя нас не минуло…
До фотографій з розповідями перейду вже дуже скоро, а поки що – учасники походу на вершині.
|
Березень я нахабно матрасив, ліплячи одну за другою «відмази» стосовно поганої погоди і таке інше. Квітень — навіть не пам’ятаю, чим відмазувався. Тобто прокрастинація досягла свого апогею. На початку травня сказав собі «Петрику, Петрику, зупинись! Не пустуй і схаменись!» і з травня повернувся «на трек». Результатами стали:
* – враховуючи, що бігав я насправді з 14 травня, це не може не тішити. Адже перші 4 дні провів в наших чудових Карпатах, а потім майже тиждень були з Юльцею в Чехії. Там бігати не получалось, зате ходили по 15-20 км на день, це не менш весело, взагалі-то.
Динаміка за 9 місяців від стану повного дохляка (перша пробіжка — 1.3 км, 2 жовтня 2012 р., результат: мертвий за 9’58”, швидкість 7’40″/км) до гонки 5’30”..5’50″/км та >6 км на сьогодні.
В цілях до кінця цього року — вихід на дистанцію 10 км з одного підходу без проблем (хотілось би, аби «пейс» тримався на рівні 6’00″/км…) та підготовка до півмарафону наступної весни. Побігли?
|
Хто мене знає: віднедавна я виглядаю так, як на картинці ліворуч. Стосовно нової зачіски вислухано і ще слухати, зате вона чітко піддається класифікації. Маю на увазі, що чоловічі зачіски бувають трьох типів: з проділом, без проділу та лише проділ.
Втім, я почав на додачу збирати і інакші цитати на ту ж тему. Ось фаворит (на даний момент):
Лысина — это полянка, вытоптанная мыслями.
/Михаил Жванецкий/
Як пізніше буде настрій, напишу ще щось, або просто почну сторінку з цими мудрими словами щодо чоловічих зачісок ІІІ типу :) на разі буде лиш це.
|
Щойно згадав, що в далекому 2003му саме в березні вперше свідомо взяв в руки фотоапарат.
Тоді ми працювали з Сашею Савенком в айтішному відділі «Фокстроту» (торгували комп’ютерами та периферією), а «згори» нам спустили проект «фотолаба». В магазині з’явився мінілаб та фототехніка, яку можна було покрутити в руках, що, звісно, ми без гальмів і зробили. З тим пов’язана одна кумедна історія, яку я колись, може, і розповім. Але суть залишається тією ж: незабаром я свідомо дістав з шафи «Любитель-166у», за пару років купив цифрокомпакт, потім знову повернувся до плівки з дзеркальним Canon EOS 3 і так далі, і тому подібне.
З приводу ювілею (10 років все-таки!) надрукую і роздам 10 знимок. Форматом за бажанням, але в часі то затягнеться десь на півроку, певно, бо бюджет не витримає просідання в друк та оформлення десятка кадрів одним махом. Отако. Роботи до друку будуть оголошені незабаром.
|
