Злапані моменти

Відпочивши та побавившися у веломеханіків (зраня в голову надійшла світла думка, що “живу” камеру варто перекинути в заднє колесо, що навантажене, а “ремонтовану” – в переднє, хоч спускати так гірко не буде), вирушили далі.

Одна картинка з Райстінга, акурат біля нашого готельчика.

Давно хотів спробувати велотуризм, але саме багатоденний. Ось нарешті додусили жабу, купили багажники, торби, а тут — вихідні, то ж вирішили пробувати…

Цілий веломаршрут вздовж річок Аммер та Ампер (наголоси в обох на перший склад) складає 206 км, втім, ми для проби проїхали половину. Неясно було, як піде і таке інше… Без пригод не обійшлося: на 13-му десь кілометрі в Юлі тріснула камера. Власне, причиною тріскання була температура, та й я накачав, аби накат кращий був. Він і був кращий… певний час. Тріснула пополам – розрив десь сантиметрів 10-13. Ги-ги. Помінєли, поїхали далі. Але замінна камера – клеєна. Позаяк клеїв я не дуже, що-10-км зупинявся підкачувати. Словом, Юлі було не дуже перший день… Але подолали.

Загалом за два дні проїхали близько 130 км, лише по маршруту – десь 100, тобто половину. Десь в ближчім часі надолужимо та доїдемо решту.

Мушу зазначити, що веломаршрут(и) складені дуже вдумливо: перетин з автошляхами мінімальний, а там, де доводиться їхати з машинами, інтенсивність руху майже нульова. Словом, однозначне задоволення: крути собі педалі і ні про що не думай… Такий собі специфічний велодауншифтінг.

#1. Початок маршруту.