Сталося мені нещодавно поставити macOS Mojave “з нуля”. І от, одразу після початку встановлення, гарне повідомлення “Медіа пошкоджено і не може бути використане для інсталяції”. Ну добре, зліпимо флешку ще раз — помилка та сама.
Недовгі пошуки підказали, що окремі сертифікати, якими були підписані Мохаве та інші старіші версії ПЗ, просто застаріли. Не надто давно – 24 жовтня 2019 р. Втім, це не заважає поставити ОС. Треба лише відключити падлюку від інтернету, відкрити термінал та написати маленьке неподобство на кшталт “date 1023120019” – дата переставиться на 23 жовтня 2019, 12:00 і система встановиться. Отаке.
|
Логічно, що крім мене воно нікому нафіг не здалося, але якщо я після років страждань то забуду, — то знайду цю нотатку. Замість звичних «[» та «]» в американській розкладці, призначених для зміни розміру пензля у Photoshop, відповідна комбінація в німецькій забезпечується з допомогою ‘ та #. "Ось така …я, малята" (© Дід Панас)
|
Доволі випадково знайшов рецепт боротьби із забудькуватістю останньої OS від Apple стосовно окремих розкладок клавіатур. Виглядає воно так: поклавши традиційно .keylayout
та .icns в /Library/Keyboard Preferences, після перезавантаження системи файли зникають, розкладка, відповідно, «забувається».
Рецепт лікування геть простий: розкладку слід упакувати в пакунок (bundle), після чого все стає на свої місця: доступна глобально і переживає перезавантаження.
Ото нашвидкуруч перепакував роботу Андрія та поклав на GitHub, паралельно написавши йому, аби не присвоювати собі заслуги. Якщо хтось лінується, качайте.
P.s.: ноги ростуть з “Українська розкладка клавіатури з символами Unicode для систем Unix (X.org), Mac OS X та Windows XP/Vista/7“.
|
Всратися і не встати: за 2 роки юзання Мака (і ще два до того — хакінтоша) я *випадково* взнав, що при перегляді файлів (йдеться про картинки) у Quick Preview їх можна збільшити і зменшити з допомогою клавіш Alt (⌥) та Cmd (⌘) відповідно…
Згадується Гамлет: «Есть многое на свете, друг мой, Горацио, что и не снилось нашим мудрецам…».
|
Сталося мені давно вже зробити пару архівних копій профілю користувача OS X, ще при переході від хакінтоша до звичайного мака. Вони так і зберігались на зовнішньому диску, доки не виникла потреба кудись їх посовати. Навіть з врахуванням USB 3.0 процес виявився вельми неквапним і (о, диво) нарахував всього лише кілька десятків тисяч файликів.
Я, бува, подумав, нащо воно мені, виколупав потрібне, а решту — Cmd+Backspace. Комп’ютер нарахував ні мало, ні багато близько 15 тисяч елементів та й поволі перемістив їх в смітник. Позаяк часу було вельми, я не звертав уваги. А от коли виникла потреба підчистити смітник…
Одним словом. Грубо і швидко смітник на всіх підключених до комп’ютера дисках можна підчистити так (зацікавлені можуть дописати -v і подивитись, що там живе):
sudo rm -rf /Volumes/*/.Trashes/501/*
Після чого бажано перезапустити Finder — і решта «дочищання» вкладеться в долі секунди.
/рішення — з питання на SuperUser/
Подібні штуки круто гальмують копіювання файлів в т.ч.; тому, швидший спосіб:
cp -r [source folder] [destination directory]/[foldername]/
Слеші в кінці шляхів істотні!
/рішення — з топіку на Macosx.com/
|
Нещодавно, … один лептоп з РС-світу, був змушений копіювати програмне забезпечення з компакт-диску. Звук, який видала ця річ в процесі розкручування КД, вкупі з гудінням вентилятора на процесорі Intel i3, прибив мене наповал і нагадав мій другий комп’ютер, що був на процесорі AMD Athlon 900MHz з кулером (тремтіть, хто пам’ятає) Thermaltake Golden Orb. Мать його, скільки часу я вже не чув такого турбінного гулу, у-у-у… І коли від МакБука я чую лише тихесеньке жужжання вентилятора, яке повністю перекривається звуком тихесенької клавіатури — ось яке воно, щастя!
|
