Фотографії та трошки думок
Далеко… високо… |
1 Березня, 2014 @ 16:05
|
|
|
Filed under: Подорожі if(!is_single()) echo "|"; ?> Comment (0) |
Про альпійський потічок |
25 Лютого, 2014 @ 22:31
|
…якому геть все рівно, що він забігає під дорогу, адже раптом за декілька метрів він з-під неї вибігає та стрибає далі вниз, а над ним по небу біжуть такі гарнісінькі хмаринки… отако:
|
|
Filed under: Подорожі if(!is_single()) echo "|"; ?> 4 коментарі |
Альпи сонячні |
17 Лютого, 2014 @ 21:44
|
Повертаючись до теми альпійських замальовок, мушу зазначити, що крім Альп набундючених, їх льодовиків та багато чого іншого, того дня ми бачили й Альпи сонячні. Про них, власне, йдеться в сьогоднішньому записі.
|
|
Filed under: Подорожі if(!is_single()) echo "|"; ?> 10 коментарів |
Hohe Dock |
9 Лютого, 2014 @ 10:18
|
3348 м над р.м. Земля Зальцбург, Австрія. |
|
Filed under: Подорожі if(!is_single()) echo "|"; ?> Comment (1) |
Großes Wiesbachhorn |
8 Лютого, 2014 @ 15:33
|
3564 м над р.м. По прямій — 4.5 км від глядача. |
|
Filed under: Подорожі if(!is_single()) echo "|"; ?> Comment (0) |
Edelweißspitze та його околиці |
8 Лютого, 2014 @ 9:49
|
Пряма дорога, без поворотів, особисто мені сумна і нецікава. На панорамній дорозі Großglockner є невеличкі відгалуження, одним з яких є невеличкий серпантин, що виводить на оглядовий майданчик Edelweißspitze. 2571 м над р.м., зручна парковка, кафе-сувенірниця-готельчик та далекогляд. Один з найприємніших видів «загниваючої капіталістичної цивілізації». «Шпиль едельвейса», чи «Едельвейсів шпиль», якщо перекладати грубо чи дослівно, а говорити — енциклопедично і дещо занудно, є найвищою точкою панорамної дороги Гросгльокнер. Якщо відкинути нудьгу, то я гарантую незабутні враження від перебування там в будь-яку погоду та час доби. Щодо сезону такого твердження не лишаю, адже сама панорамна дорога відкрита лише з квітня (травня) по жовтень. Наприклад, вид на південний схід: |
|
Filed under: Подорожі if(!is_single()) echo "|"; ?> 4 коментарі |
Альпи набундючені |
6 Лютого, 2014 @ 20:09
|
Знаєте, гори інколи можуть прикинутись добрими, зеленими і пухнастими. Та насправді зовсім не конче це буде правдою. Стихія може лише полякати, висунувши чубка з-за горбика, але може й «дати прикурити». Того разу получилось лише побачити отого висунутого чуба: як Альпи не лякали нас дощем, ми не піддались. Втім, для високогірного озера це не стало завадою. Я навіть думаю, що це був своєрідний подарунок. Уявіть-но це озеро, з відверто брудного кольору «берегами» та й в сонячну погоду. Був би диссонанс. Хіба нє? Хоча, був і незначний мінус. Найрізноманітніші викрутаси погоди трошечки завадили мені відзняти саме одну серію фотографій, адже вони получились абсолютно різні за настроєм. Хоча… розцінювати це як мінус чи, навпаки, як перевагу — справа явно суб’єктивна. |
|
Filed under: Подорожі if(!is_single()) echo "|"; ?> 2 коментарі |