Злапані моменти

Ще з травневих походеньок (руки дійшли до архіву, то ж буде ще).

Картка, до обробки якої не доходило дуже і дуже довго (аж від самісінького травня!), але дійшов настрій. Не той варіант, коли обробка далась з першого разу. Чи то пак не обробка… Радше колір. Зрештою, тепер получилось. Треба завтра надрукувати :)

Вечірнє світло фарбувало горби, на яких розкинулась Яблуниця, в теплі кольори, вітер свистів у вухах та повністю позбавляв відчуття реальності, а я відхекувався від підйому. Власне, варто було би подумати, що зручно спочатку розкинути табір, а потім лізти на вершину, але де ж там…

А з тієї Яблуниці Хом’як виглядає якось так:

Цим кадром завершу показ знимок з Горгана Явірницького (чи то пак, Явірника-Горгана) та його околиць. Решта знимок — в домашній альбом, а на цій мені подобаються хмарки, буде заключною.

Вид з Явірника-Горгана.

Моє друге «побачення» з Горганами. На цей раз — грунтовніше, ніж Хом’як. Настрибався кілька кілометрів. Так натхненно йшов до вершини (300! 200! 70.. 50.. 20 метрів) — що успішно її пройшов (20.. 40? Що за..). Власне, в кадрі — не надто яскраво виражена вершина Явірник-Горган (він же Горган Явірницький), яку я успішно «пройшов». 1476 м над р.м. Хочу туди знов… і не лише туди.