Знову, курва, радіо,
телебачення, курва, преса …
Влада собі, як влада:
суцільні, курва, бандити …
/Мертвий Півень/
Ні, не так. Знову, курва, блогери …
Хто достатньо давно мене знає, давно в курсі, що нижче подано фото, яке точно відтворює славу фотографа — то таке фото, яке п…ть всі підряд, але ніколи не вказують авторство. Ну якби мені було шкода, так же ж ні. А тепер ще якесь стерво дозволило собі зробити з картинки униле сіре гімно (з результатом можна ознайомитися тутка; адміни пишуть, що вони лише текст додали).
То ж доводжу до відома, що це фото існує лише в цій обробці і крапка.
І його можна при бажанні купити у вигляді відбитку, оформленого належним чином.
Оу йє – і наостанок: якщо Вам приспічило десь запостити це фото – зв’яжіться зі мною, я можу обрізати під формат і дати файлика. Але, трясця, якщо просто по-тихому с…ти – жеби до кінця життя тепле пиво Вам наливали. Sic!
|
Нарешті зібрався з думками щодо забави “10 фото за 10 днів”, до якої мене Олексій запросив. Кумедно, але за часів карантину та 100% “домашнього офісу” вкрай рідко доходять руки до власного комп’ютера — нема ні часу (кумедно, правда?), ні бажання.
Цим фото відкрию таку міні-серію. Сподіваюся, мене “вистарчить” на 10 днів (і це теж кумедно, бо колись вистарчило десь на 200 днів “одне фото на день”, але його треба було зняти лише і більшість з них так і лишилася в архіві, тьху-тьху).
В кадрі парк “Піскові озера” (також відомий як “Алтайські озера”) — біля якого я прожив 33 роки і не один рік ходив на роботу. Таке світло бачив не раз, але зазнимкувати вдалося лише раз і більше ніколи не наблизився навіть близько.
Ромку, рийся в архіві ;)
 Парк Піскові (Алтайські) озера, Львів, Україна. Жовтень 2009. А за тиждень стало так:
|
Давно то було, 2003-й рік. Я тоді лише прийшов працювати на Фокстрот і офіс Юг-Контракту, які торгували фототехнікою, був в тому ж приміщенні. Тоді й почав вдумливо фотографувати, але чим та як — питання десяте… Nikon F65 був на той момент недосяжною мрією.
16 років потому я випадково набрів на нього ж на ebay і чи то 25, чи 30 євро зробили свою справу, позаяк оптика була. Не розглядаючи кольорову плівку, як щось цікаве (годящий колір для себе я цілком годящо отримую з цифри), вирішив прикупити, дивлячися лише в бік ч/б фото. І от, інколи щось получається… Та й є щось особливе в контактному відбитку цілої плівки на одному А4.
Подекуди можна навіть щось друкувати…
Nikon F65, Nikkor AF-D 50/1.4, Ilford HP5+. Львів, жовтень-листопад 2019.
|
Колись на одному форумі я прочитав, що хтось назвав кадр з пропорціями 2,35:1 «кіношним». І мені сподобалося.
Відтоді назбиралася вже непогана колекція таких картинок; інколи я їх бачу ще до того, як беру камеру в руки. Ось це і це точно «ляже» в ці пропорції. Клац. А інколи все стається навпаки. Крутиш-крутиш звичні 2:3, то одне зайве, то інше. Навіщось то знимкуєш, а вже через незнати скільки часу доходить: так ось же воно. Врізав верх-низ і все, ось той результат. Так і з цією картинкою сталося: допер, лише обробляючи.
Парк «Піскові озера». Львів, Україна. Жовтень 2017.
|
Давно не був у рідному місті…
Мабуть, тепер Львів таким і запам’ятається: рідним містом, яке втішило доброю погодою протягом жовтневого візиту. Він розвивається, мені приємно бачити ці позитивні зрушення, щоразу (чи, правильніше сказати, щороку?) приїжджаючи туди. Цьогоріч навіть камера придалася, позаяк, мабуть, десь там якось зійшлися зірки: був час, був настрій, була погода. Навіть кілька знимок зробив. Ото одна з Кайзервальду. Далі, за наявності часу, буде.
|
Модно так почав — ч. 1. Може, до другої не дійде, може, три получиться. Хтозна. Хоча, мабуть, правильніше було би написати “нотатки експата”.
Словом, передостанній (вже) раз я був у Львові три місяці після переїзду та, фактично, два роки тому. Цей приїзд получився дещо сумбурним — плани одні, по факту — геть інше. Час пересування по місту пропонував і трошки понервуватися, і можливість подумати про зміни, які відбулися.
У Львові якось масово ростуть висотки. І якщо в районах типу Сихова чи Балатону (або десь на Богдана Хмельницького, наприклад) вони виглядали би органічно, то цілком годящий з вигляду (сам по собі) «Парус Парк» в місці його розташування (вулиця Кульпарківська, район з переважно 2-3 поверховою забудовою, якщо не рахувати руїни заводу Кінескоп) виглядає якимось емм… не будемо про асоціації за Фрейдом, йому і без нас добре. Який «пааарус» в бандерівському Львові — окрема тема. Його ж («паруса») близнюк, яким я його бачив, скажімо, в блогу Олександра Шутюка, на Липинського виглядає цілком незле.
(більше…)
|
…останнім часом відверто вибішують. Замість прогулянки містом пропонується (принаймні, 2/3 випадків) хронологічний звіт відвідань кафешок від “Фест!”. Гігантськими кроками туристична “перлина” Західної України наздоганяє Краків, який (як самі поляки визнають) отримав замість іміджу історичного міста імідж міста-столика-пивної, що було враховано в плануванні туристичного іміджу того ж Вроцлава. Цікаво, це хоч когось чеше?… /питання риторичне/
Львів непопсовий Сергія, певно, для 999 з 1000 відвідувачів стане “откровенням”. Холєра…
|
