Того вечора вибрались погуляти з частим гостем нашого міста (та автором чудової серії «Львів непопсовий») Сергієм перегулятись та познимкувати, а пізніше — зустрітись та попити пива і попатякати з Романом та Андрієм. Щоправда, ще пізніше мене висмикнули з-за гальби пива по робочих питаннях, чому я був дико си тішив, але маємо, що маємо.
Власне кажучи, ця вілла, що на фото нижче, у Сергія чудово описана в нотатці «Палац гіпсових королів». В епістолярно-історичному світлі майстер з мене ніяких, я більше по клацнути та показати, тому по докладну інформацію все ж відправлю до того пана :)
|
Колись читав, що знавці нараховують у Львові понад 5000 скульптур та зображень левів. Перевіряти цю цифру не маю жодного настрою, але на віру сприймаю з радістю. Звичайно, серед усього цього розмаїття левів у мене є свої улюбленці. Зокрема оці двоє біля Порохової вежі (пригадую, що ніби їх привезли з Оброшино, але Сергій Криниця не зовсім згоден з цією версією, відтак шукатиму в найближчім часі своїх джерел, звідки я таке взнав).
Придумавши собі пригод на дупу ще одну серію знимок до знимкування, пішов в тому числі зазнимкувати портрет цим звірям. А тут ще й як на замовлення Антон виставив знимку мене, що нагадала легенду про цих левів (власне, та знимка нижче).
Портрет левчика.
(більше…)
|
[ Du kannst lesen es in Deutsch da ]
Кажуть, туман — найкращий друг фотографа. Насправді — не тільки фотографа. В тумані геть усе виглядає інакше, знайомі місця здаються зовсім новими, вони геть не такі, якими ми звикли їх бачити. Якщо врахувати, що фотокамера бачить не так, як людина, бодай би через витримку*, стає ще цікавіше. Це така собі маленька магія. Наприклад, в цьому фото камера «дивилась» на площу Ринок протягом двох секунд і ось, що вийшло:
Туманний Львів. Площа Ринок, листопад 2012 р.
* – витримка – час, протягом якого відкритий затвір камери та світлочутливий елемент сприймає світло.
|
Пару років тому в Стрийському парку кардинально оновили освітлення та побудували нові доріжки. На щастя, як то кажуть, «по уму» — себто там, де були протоптані стежинки. Мій улюблений львівський парк став ще комфортнішим для вечірніх прогулянок, а вибір маршрутів навіть розширився. Файно. Ось, за старим корпусом політеху, приміром, з’явився такий серпантинчик:
|
Останні кілька днів мене зносять приступи графоманства та постинга фотографій, які нічим не особливі ані разу, але зробити з тим ніц не можу. Втім, за деякий час знову виграє шило в дупі та мене десь понесе на день, на два чи на три — а за місяць знову тимчасово переможе графоманство. Непогана перспектива! Га?
З осінньої прогулянки, про яку я позавчора згадував, лишилась серія знимочок, в яку не влазила та картка. Хоча назвати _це_ серією надто самозакохано, радше набір знимок. Навіть замальовок. все, тепер фотографії.
#1.
(більше…)
|
…в далекій-далекій галактиці…
2004, здається.
|
