Якось не одразу наважився в заголовку перекласти (чи то пак транслітерувати) Карвендель — назву гірського масиву в Альпах, на межі Австрії та Баварії (може, краще писати Тіролю? Австрія десь там, далеко). Хоча Вікіпедія нахабно пише, що на 80% Карвендель знаходиться в Тіролі… добре, на межі Тіролю та Баварії. Нехай.
Цей, вельми поважний, гірський масив особисто я спостерігаю доволі періодично: то від Ізара на ділянці від Вальґау (Wallgau) до водосховища Сільфенштайн (Sylvensteinspeicher), де просто чудові місця для шосейного роверизму, з боку австрійського озера Ахен (Achensee), заїжджаючи в Енґ (Eng), з боку долини Інна (Inn)… А цього разу ми дивилися на нього від озера Барм (Barmsee), що неподалік Крюна (Krün). Зрештою, літав там більше для практики відеозйомки (відео нижче додам), але по ходу справи розім’явся і в пейзажній аерозйомці.
Зліва направо: Wörner (2476), Tiefkarspitze (2435), Westliche Karwendelspitze (2385), Nördliche Linderspitze (2372).
(більше…)
|
Друге фото з 10, що мають бути за 10 днів. Ура, вже 20%! :)
Цього разу в кадрі околиці перевалу Стельвіо. Що ще сказати? Мабуть, оця сувора краса гір, — то основна причина, з якої я їду в гори. І тиша.
 В околицях перевалу Стельвіо, Італія, 2016.
|
3 роки тому тікали від такої ж вбивчої спеки, як-то останніми тижнями, на Цуґшпітце. Тоді в квартирі було +31° і хотілося спати у ванні. А там, нагорі, було +15°. Пригадую, що в Гарміші на парковці люди з сусіднього авта з подивом дивилися на нас, коли ми діставали з багажника куртки. Правда, при вершині їх подив дещо змінився. А ми ще й в сніжки побавилися :))
Зараз вдома +27° – старий будинок все ж таки прогрівся… куди б то видертися?
|
Olympiaberg – то гірка в Олімпійському парку (Olympiapark, хто би міг подумати) в Мюнхені. Особливої панорами на центр Мюнхена, як-то з Високого Замку у Львові, звідтам не роздивишся, позаяк далеко від центру (до того ж, на Ратушу краще дивитися з Alte Peter, хто хоче точні координати – звертайтеся), втім добра погода здатна потішити панорамою Альп.
Гора з “пласким” вершком праворуч – Zugspitze (2962), “дах” Німеччини.
Повернемо об’єктив трошечки вліво. На задньому плані по центрі – улюблені знайомі вершки Herzogstand, Heimgarten та Jochberg (не підписую – просто ліньки).
Майже по центру купола Frauenkirche, трошки лівіше височіє дзвіниця Alte Peter (видно навіть оглядовий майданчик, про який я згадував вище), а ніби-то з Ратуші смішно стирчить кран.
|
Нагулявшись Партнахклямом пішли в напрямку Екбауера (1237 м. над р.м.). Дорогою Сонечко тішило різноманітним світлом, сніжок вдячно поскрипував під ногами, — ідилія…
(більше…)
|
Натхнення писати й надалі нема, продовжимо з картинками … (початок тут)
Ще декілька світлин
|
Мені направду нема, що сказати про Партнахклямм зимою, крім згадки, що Назар склав нам дуже приємну компанію. Коли гра світла у воді вступається бурулькам та обледенінню, лишається тільки ходити, відкривши рота. Щоправда, споглядаючи під ноги. Один з доступних взимку каньйонів все ж таки вимагає дотримання певної техніки безпеки. Словом, зверніть увагу на контраст перших двох карток до їх літніх “пар”, що в цьому записі.
Ще кілька фотографій
|
