Злапані моменти

Продовжуючи попередній запис, додаю ще дві картинки. На цей раз геть інакший колір. Він “неправильний”, але мені особисто подобається. То, здається, третій чи четвертий підхід до обробки фотографій з того візиту і власне для цих картинок він мені “вдалий”.

Цікаво, давно мені так не “щастило” з кольорообробкою: бажане отримав десь на четверту чи п’яту ітерацію. Пригадую таку історію лише з Чорногорією… Власне, то був 2011-й рік, п’ятий та шостий підхід до кольорообробки тут і тут. Кумедно, але тепер версія 6 мене знову не влаштовує.

Отже, Філльньосс (або, італійською, Funes) — це невеличка спільнота з населенням 2612 осіб (станом грудень 2015 року) в долині Філльньоса. Майже 98% населення — німецькомовні. Мабуть, сам вид на гори вельми відомий; принаймні, я бачив його в кількох джерелах, але лише з путівника ADAC (німецького автомобільного клубу; дуже толкові путівники, мушу зазначити — знанням про багато цікавих місць завдячую саме їм) взнав про розташування цікавинки. Будучи з батьками в Південному Тіролі тогоріч вирішили з’їздити і туди, одразу після Бріксена.

Якогось видатного світла не сталося, втім, вишенька на тортик для закінчення італійської відпустки була цілком гарна. Точку зйомки одразу не вгадав, але на майбутнє пригледів. Добре, що туди десь 6 годин їзди: якщо вже бути геть вар’ятом впертим, можна з’їздити навіть “на вечірню зйомку”…

“Випадково” полосячивши на Червону Стіну (вершина Rote Wand, 2818) та оновивши свій рекорд висоти, на яку залосячилося, ми спустилися до озера Антерсельва знову. Позаяк вже сутеніло, багато фотографій не могли бути зазнимковані — та зараз тішимося тими спогадами, які маємо, та тим, що все ж зазнимкували.

Ще до підйому на гору. Ото знайшов панорамку, зняту телефоном…