Колись давно, ще в школі, мене перла Apocaliptyca – грати пісні Металліки на віолончелях здавалося чимось нереальним. І тоді ж запам’яталися їх кліпи – переважно в ч/б, зняті в дуже контрастному освітленні. Щоправда, за пару років воно забулося.
І от – рекомендація YouTube і такий собі флешбек: серйозні дядьки ансамблем грають класику, а саме – Баха, на електрогітарах.
Передивляюся/переслуховую вже третій раз, пре нереально:
Згрубша, в поп-музиці я типовий слоупок… чи то пак, вона майже повністю мене оминула. Відтак, інколи трапляються «цікаві» «відкриття». Ото сьогодні плеєр запропонував щось трошки знайоме…
Я не можу назвати себе любителем музики в жанрі а-капелла, та словенці Perpetuum Jazzile стали моїм музичним “відкриттям року”. Може, комусь ще сподобається…
Не можу назватись фанатом AC/DC, адже моя юнацька кар’єра рок-слухача будувалась на інших гуртах, але й не можу недооцінювати їх внесок в світову рок-культуру. Зазвичай я не пишу про музику, адже на ній не розуміюсь (попри наявність музичної освіти, отакий каламбурчик) та й кавер-версії не надто полюбляю, але тут не можу “пройти повз”… Візьмемо, наприклад, Thunderstruck :)
Насправді, я вважаю це чи не єдиною фотографією, що привіз з Букського каньйону.
Але мова не про те. Чомусь ця фотографія мені нагадала композицію, яку я найбільше люблю в аранжуванні та виконанні Оркестру Поля Моріа — «Міст над бурхливими (варіант: неспокійними) водами». Поліз шукати її на послухати та й взнав, що маестро вже 7 років, як нема з нами. Шкода… Частково його музика — музика мого дитинства. Друге розчарування чекало, коли знайшов трек на послухати. Ніякого порівняння зі спогадами! Доведеться шукати старенький вініл… Знайшов :)
— Ты на самом деле такой или просто притворяешься?.. — Я такой. Просто — притворяюсь.
Пе.Се.: хто не в курсі – це та пісенька, під яку герой Челентано давив виноград в "Приборканні норовливого". Пе.Пе.Се.: тепер треба штани, футболку та капелюха. Як в кіні. Ну і виноград. Пісенька є – можна починати…..