Злапані моменти

Часом мене «заносить» в якись кислотні або перенасичені кольори, потім сам дивлюсь та дивуюсь. Так сталося і зі знимкою з Явірника-Горгана, навіть на Клюмбі з Назаром посперечався і налабав свій, на разі розцінюваний, як дещо ЛДПшний, варіант. Вчора, переглянувши шмат майстер-класу Шатрова з обробки тревел фото, відкрив ту знимку і дещо переробив. Хоча, на разі не маю відчуття, що цей варіант — остаточний.

Дивитись варто не темному фоні (зрештою, в блогу так і є).

Цим кадром завершу показ знимок з Горгана Явірницького (чи то пак, Явірника-Горгана) та його околиць. Решта знимок — в домашній альбом, а на цій мені подобаються хмарки, буде заключною.

Вид з Явірника-Горгана.

Моє друге «побачення» з Горганами. На цей раз — грунтовніше, ніж Хом’як. Настрибався кілька кілометрів. Так натхненно йшов до вершини (300! 200! 70.. 50.. 20 метрів) — що успішно її пройшов (20.. 40? Що за..). Власне, в кадрі — не надто яскраво виражена вершина Явірник-Горган (він же Горган Явірницький), яку я успішно «пройшов». 1476 м над р.м. Хочу туди знов… і не лише туди.

Коли видертись на хребет, майже цілком накритий камінням, дивуєшся, як там ще щось росте. А воно не тільки росте, а ще й цвіте, трошки плодоносить та тішить око різноманітними барвами. Ось такою я побачив картину ранньої осені в Горганах. (зазнимковано неподалік Явірника-Горгана)