Punk not dead!

January 27th, 2017 @ 8:47

Позавчора мою машину вперше умурдилися свідомо заблокувати на парковці (опа, не чекали? думали, в Еуропі всі метеликами пукають? :)), відтак сьогодні я був дуже радий свідомо знову взяти ровер. Власне, вчорашня поїздка була радше відносною необхідністю.

А позавчора Süddeutsche Zeitung якраз писала, що ровер лишається чи не найшвидшим способом пересування по місту взимку. Вільно цитуючи газету: “S-Bahn (міська електричка) запізнюється, автобус стоїть в корку разом з автомобілями (частково правда), трамвай заповнений шмаркаючими носами… зате велодоріжки майже пусті.” (текст в дужках — мої коментарі). Цілком правдиво. Для повноти картини зазначу, що велодоріжки ще й доволі часто вичищені краще за тротуари. Пізніше сніг буде розкатаний до асфальту, а кам’яна крихта залишиться (до весни, коли кумедна машинка-типу-“порохотяг” позбирає ці камінці з доріг, доріжок та тротуарів та поскладає в ящик до наступної зими).

Кумедно, але середній час добирання на роботу ровером взимку скоротився майже на 2 хвилини (34 хвилини проти 36 влітку). Швидкість — майже без змін, все ж таки акуратніші повороти даються взнаки. Ну й не так гаряче. З курйозів: велодоріжки в моєму “селі” (пару кілометрів від ляндесхауптштата) були вичищені до асфальту буквально на третій третій день після снігопаду, тоді коли в Мюнхені багато з них досі мають на поверхні сніг, що його розкатують небагаточисельні роверисти, половина з яких — брутальні дяді й цьоці, екіпіровані на багато сотень єврів, а половина — школярі/студенти, які й надалі їздять відомими маршрутами, хоч і не так чисельно, як влітку.

Просто так — Апельсин у форматі “Punk not dead”. Власне, мета привезти домів шиповану гуму і була потребою використання машини, не хотілося перти на собі, як-то успішно робив навесні.

Punk not dead! © 2017 Alex Nedovizii

Якби кому цікаво було щодо вражень від брутальної шиповки (тут фігурує Schwalbe Ice Spiker, є менш брутальні Schwalbe Marathon Winter), то доповідаю: веселий шум при русі по асфальті (Апельсин і так не відрізняється “тихою” втулкою DT Swiss, а тепер й взагалі можна знімати дзвіночок), сніг за рахунок широкого протектора не затримується (на жаль, мої Racing Ralph’и збирали його на раз і з них робилися “бублики”, але “по сухому” інакші пріоритети), керованість на вкатаному снігу/льоді зросла в рази, а екстренне гальмування замість заносів заднього колеса у випадковому напрямку пропахує канаву до того, що під снігом, довжиною у гальмівну відстань :)

Записано в: Потік свідомості 8 коментарів Мітки: , , , ,
  • А як в нас з велодоріжками думаю розказувати тобі не потрібно, й так знаєш. Хоча вже цієї зими я бачу поодиноких зимових велосипедистів, тоді як попередні зими абсолютна відсутність.

    • Хм, я здогадуюся… Але у Львові воно міняється на краще – то раз. А Баварія взагалі дуже дружня до роверистів, десь в топі по Німеччині – то два. Треба враховувати…

    • Nazar Barabash

      взимку у нас велорух представлений переважно велокур”єрами :)

      • Думаєш, відчайдухів нема?

        • Nazar Barabash

          одиниці :)

          • Шлях в тисячі миль починається з одного кроку…

    • Так, і я теж помічаю більше велосипедистів останні зими! У нас на Русанівці один щодня возить свою доньку у велокріслі – навіть у ті дні, коли така ожеледиця, що й пішки йти страшно.

      • Тут, при всій моїй повазі, не поділяю думку щодо велокрісла – сам надав би перевагу велопричепу (типу Thule Chariot чи щось на зразок) у зв’язку з наявністю захисту від перекидання та каркасу жорсткості в разі «пригод»… (ціну тієї радості я знаю, тобто говорив би лише про «свій» випадок)

Працює на Wordpress.
© 2008-2016 Alex Nedovizii.