…стане трошки легше жити з новою планувалкою маршрутів, позаяк навіть без преміума доступна теплова карта, причому – ваша особиста. Без бабла. Власна теплова карта. Крутяк.
Фотографії та трошки думок
Фанатам Strava |
28 Березня, 2019 @ 17:06
|
…стане трошки легше жити з новою планувалкою маршрутів, позаяк навіть без преміума доступна теплова карта, причому – ваша особиста. Без бабла. Власна теплова карта. Крутяк. |
|
Filed under: Роверове Comment (0) |
Післямарафонний вінегрет думок |
14 Жовтня, 2018 @ 19:33
|
Епіграфом до цієї нотатки мав би бути анекдот про ворону, що летіла з лебедями в далекі краї, птаху сильну, горду і сміливу. Але не буде. Сьогодні мені вдався великий крок в спортивному житті офісного працівника: пробіг свій перший марафон. Повну дистанцію. І, позаяк зараз добре не буде, добре було вчора, вирішив ще й думки понаписувати, що в голову приходило. Ці думки будуть неструктуровані, просто всіляке різне. …перші 30 кілометрів люди зазвичай говорять. Потім говорять дуже мало і, в основному, щось типу “не вмирай прямо тут, лишилося Х кілометрів”. Усвідомлення часу Y для подолання цих Х кілометрів з кореляцією на поточний стан організму ентузіазму особисто мені не надто додає. …багато чого “виїжджається” на ендорфінах. В нормальному стані, страждаючи після 35 км (які мені особисто попалися на ненависну частину Мюнхенського марафону - музейний квартал) я би просто забив на біганину і пішов домів пити пиво. Але тут “ми ж за це заплатили”. Страждаєш, біжиш. Чи то пак, намагаєшся бігти. Трохи серйозніше, але мій улюблений контроль швидкості за каденсом (частота, кількість кроків на хвилину) після 30 км особисто для мене працював вже фігово: ноги втомлюються, крок скорочується і ті ж кроки на хвилину вже не приносять бажаний темп. Збільшувати каденс теж не дуже получається: пульс натякає, що це не найкраща затія. Ноги теж не в захваті. Ейфорія від підтримки, коли прийде хтось з друзів (Андрій, Настя!) перекриває будь-які страждання ще за 100 метрів до місця зустрічі. А якщо то перед фінішом - донавалюється (якщо це можна так назвати, гхм) вже просто на автоматі. Усвідомлення фінішу доганяється пізніше. Набагааато пізніше, навіть після мімімідальки. То було змагання з самим собою. Воно геть інакше. Загальна атмосфера події з постійною підтримкою глядачів (ну й нехай, що не свої - свої все одно потім прийшли, хоч і не домовлялися) дуже суне вперед. Посміхаєшся, піт тече, висихає на губах, тобою можна зализувати текілу, але пре. І вже потім, лише потім, виповзаючи з ванни вдома, можна закричати “Господар (тренінг план) подарував Доббі шкарпетку! Доббі вільний!”. Доббі вільний… до наступної ідеї “чи не взяти участь в он тій події…”. |
|
Filed under: Потік свідомості Comment (0) |
Walchensee + Sylvensteinsee |
24 Травня, 2017 @ 10:37
|
Обидва згадані в назві озера знаходяться на півдні Баварії. Притому перше більш знане, високогірне озеро між Альп, навколо якого височіють більш та менш доступні вершини (скажімо, той же Herzogstand чи Jochberg можна сміливо віднести до легкодоступних), в той же час, друге озеро (чи, радше, водосховище, яке захищає Бад Тьольц та Мюнхен від повеней) можна помітити, хіба їдучи через Ленгріс в напрямку Австрії (Achenkirch) та Ахенського озера (Achensee). Ці два озера разом утворюють вельми знаний та популярний в роверистів (тут я маю на увазі власників переважно шосейних роверів) маршрут, це чудово видно на Strava Heatmap та, звичайно, “на місці”. Тим більше, що дорога від Wallgau до Vorderriß — вузенька, приватна та платна (для автомобілів та мотоциклістів, для ровера все безкоштовно), але вкрай живописна.
|
|
Filed under: Подорожі Comment (0) |
Jaufenpass, з півдня |
12 Травня, 2017 @ 9:03
|
Jaufenpass. Другий перевал (хоча, якщо подивитися на речі під правильним кутом зору, перевал якраз перший; Россфельд, все ж таки, — панорамна дорога) у моїй любительській велокар’єрі. Близько 1700 м набору висоти за неповних 20 км (якщо не забути натиснути “старт” біля першого щита), середній градієнт ~7% та лише 12 “шпильок”. З боку Штерцінга (Sterzing), до речі, набору менше. Хоча й дорога гірше, тому куди краще спускатися — питання вельми інтимне… Тут і надалі використані фотографії, зроблені Юльцею, зі зрозумілих причин. Трошки кумедно, але я не те, щоби не планував цей перевал їхати, а й взагалі за два дні до цієї поїздки не знав про його існування. Допомогла поповнити знання спец-виставка “На перевал, готові, марш!” (Auf die Pässe, Fertig, Los!) в Турізеумі (туристичний музей в Мерано). Суть виставки полягала в розповіді про минуле деяких відомих перевалів, їх значення для розвитку туризму в регіоні і таке інше. Можливо, я повернуся до цієї теми, дуже багато цікавого. Отже, ціла серія випадковостей (відпустка в Італії замість запланованої Хорватії, постійні втечі від дощового фронту, який заливав пів-Європи і так далі, аж до відвідання Турізеума) спровокували не лише знання про перевал, але й швидке припасування планів у вигляді “воно й так дорогою домів, то ж як погода дозволить, поїду”. Погода дозволила, пропонуючи комфортні +12..+15°C на підйом і давши моцного копняка з +4°C на спуску. Хто не в курсі: дві куртки не допомагають, пальці в рукавичках змерзають геть начисто і гальмів майже не відчуваєш. |
|
Filed under: Потік свідомості, Роверове 2 коментарі |
Плавання по граблях |
10 Березня, 2017 @ 14:15
|
Виявляється, майже все, що я робив з окулярами для плавання, — bad practice. Отакої…
|
|
Filed under: Потік свідомості 2 коментарі |
Побігли стрибати через калюжі |
17 Лютого, 2017 @ 16:04
|
Кажуть, діти або чисті, або щасливі. Великі діти теж :) Сьогодні з колегою (хм, правда думав, що я один такий вар’ят) традиційно побігали перед обідом. Традиційна відстань (6 км), один з традиційних маршрутів, яких, на щастя, є декілька в околицях офісу. Тільки погода була нетипова: дощило. Поки біг, то думав, що в дощ я давно вже не гуляв, не їздив ровером і не бігав. Але ж дарма: такого свіжого повітря годі й шукати, навіть в лісі біля хати не таке. Власне, востаннє я бігав під дощем якраз в тому лісі минулого літа, а єдиним бажанням було, аби дощ подовше не закінчувався. Ніби й вар’ятство трохи, але дихання та емоції просто через край. Ось така вона, ендорфінна залежність. |
|
Filed under: Потік свідомості Comment (0) |
Плавання кролем – замітки на полях #3 |
3 Лютого, 2017 @ 8:33
|
Довгу перерву зробив. Непорядок. Свіжі спостереження щодо плавання кролем + певні моменти про обладнання.
|
|
Filed under: Потік свідомості 4 коментарі |