Ото вчора видався вечір, який дозволив перегулятися містом і згадати, з якого боку підходити до штатива… як вдало підказав Ромко на мордокнижечці, востаннє ми з ним так ще по Львову гуляли.
Das Müllersche Volksbad (“народний басейн Мюллера”, чи то купальні) — то один з басейнів-купалень Мюнхена, що був побудований в стилі модерн (також відомому як “югендстиль”) в 1901 році як найбільший та найдорожчий басейн світу та перші громадські купальні в Мюнхені. Будувалося на гроші інженера Карла Мюллера.
Знаходиться поблизу будівлі Німецького Музею (Deutsches Museum) на березі Ізара. Висока вежа містить резерв води та підтримує постійний тиск води у двох наявних басейнах. Більший, розміром 12х31 м, був початково “чоловічим” басейном, менший же, розміром 11х18 м, аж до 1989 року виключно жіночим. Від початків присутня римська парна. До 1978 року в підвалах була “ванна для собак”, як і 86 окремих ван та 22 “душових кімнат”. Оскільки в 20-му ст. вани та душові поширилися майже по всіх приватних помешканнях, ця частина купалень не використовувалася дуже давно; зараз декілька з тих ван лишили з демонстраційною метою.
|
Направду кажучи, будівлі Олімпійського парку, хоч і збудовані понад пів-століття (!!!) тому, вражають і сьогодні. Дещо футуристичні дахи над стадіоном, басейном та іншими спорудами ніби й не скляні зовсім. Зазначу, що зсередини все виглядає ще футуристичніше.
Невимовно класно, що парк та стадіон і на даний час приймають купу подій, причому багато любительських. “Фірмовий” забіг B2run та München Marathon закінчуються тут, на стадіоні. Стадіон виступає частиною 24-годинної МТВ-гонки “на виживання” (от буквально минулих вихідних відбувалася, випадково взнали, коли пішли гуляти). І це геть не поодинокі події.
Басейн, в якому були поставлені окремі світові рекорди, також доступний всім бажаючим.
(більше…)
|
Щось мене знову вкусило і я вкотре пробую зібрати більш-менш годящі знимки на 500px. Тому кому цікаво їх спостерігати без моєї епістолярної маячні (на яку мене інколи, все ж таки, вистарчає) прошу дуже, заходьте на сторінку на 500px.
Фото Парламенту тут більше для привернення уваги. До речі, я дещо збрехав раніше, написавши, що в руках був лише телефон. Просто цілковито забув про існування карточки у фотоапараті. А там стільки сюрпризів! Навіть фотографії з відпустки. Уявити не міг…
|
В мене цікаво складаються відносини з певними містами чи місцями. Мабуть, як і в багатьох: з першого разу не подобається — потім навпаки. Мабуть, буває і в зворотній бік. Мені на разі щастить.
Так і з Будапештом. З першого візиту він викликав у мене відразу. Помпезність, імперські настрої. Але ж — столиця імперії? Все так і мало би бути. Другий візит — і місто я сприйняв інакше. З третього візиту ми просто потоваришували. Може, не останню роль в цьому зіграло місце проживання (рекомендую: Helios Hotel Panzió).
Власне, третього візиту пощастило й зі світлом. Принаймні, я побачив Парламент так, як хотілося би. Ну, з телефоном в руках, а що з того…
|
#1. Набережна Ельби в бік оперного театру.
#2. Те саме, але крупнішим планом.
#3. Katholische Hofkirche з іншого берега Ельби.
|