Архив мітки «біг»

Післямарафонний вінегрет думок

14 Жовтня, 2018 @ 19:33

Епіграфом до цієї нотатки мав би бути анекдот про ворону, що летіла з лебедями в далекі краї, птаху сильну, горду і сміливу. Але не буде.

Сьогодні мені вдався великий крок в спортивному житті офісного працівника: пробіг свій перший марафон. Повну дистанцію. І, позаяк зараз добре не буде, добре було вчора, вирішив ще й думки понаписувати, що в голову приходило. Ці думки будуть неструктуровані, просто всіляке різне.

…перші 30 кілометрів люди зазвичай говорять. Потім говорять дуже мало і, в основному, щось типу “не вмирай прямо тут, лишилося Х кілометрів”. Усвідомлення часу Y для подолання цих Х кілометрів з кореляцією на поточний стан організму ентузіазму особисто мені не надто додає.

…багато чого “виїжджається” на ендорфінах. В нормальному стані, страждаючи після 35 км (які мені особисто попалися на ненависну частину Мюнхенського марафону - музейний квартал) я би просто забив на біганину і пішов домів пити пиво. Але тут “ми ж за це заплатили”. Страждаєш, біжиш. Чи то пак, намагаєшся бігти.

Трохи серйозніше, але мій улюблений контроль швидкості за каденсом (частота, кількість кроків на хвилину) після 30 км особисто для мене працював вже фігово: ноги втомлюються, крок скорочується і ті ж кроки на хвилину вже не приносять бажаний темп. Збільшувати каденс теж не дуже получається: пульс натякає, що це не найкраща затія. Ноги теж не в захваті.

Ейфорія від підтримки, коли прийде хтось з друзів (Андрій, Настя!) перекриває будь-які страждання ще за 100 метрів до місця зустрічі. А якщо то перед фінішом - донавалюється (якщо це можна так назвати, гхм) вже просто на автоматі. 

Усвідомлення фінішу доганяється пізніше. Набагааато пізніше, навіть після мімімідальки. То було змагання з самим собою. Воно геть інакше.

Загальна атмосфера події з постійною підтримкою глядачів (ну й нехай, що не свої - свої все одно потім прийшли, хоч і не домовлялися) дуже суне вперед. Посміхаєшся, піт тече, висихає на губах, тобою можна зализувати текілу, але пре.

І вже потім, лише потім, виповзаючи з ванни вдома, можна закричати “Господар (тренінг план) подарував Доббі шкарпетку! Доббі вільний!”. Доббі вільний… до наступної ідеї “чи не взяти участь в он тій події…”.

Filed under: Потік свідомості Comment (0) Article tags: , ,

Побігли стрибати через калюжі

17 Лютого, 2017 @ 16:04

Кажуть, діти або чисті, або щасливі. Великі діти теж :)

Сьогодні з колегою (хм, правда думав, що я один такий вар’ят) традиційно побігали перед обідом. Традиційна відстань (6 км), один з традиційних маршрутів, яких, на щастя, є декілька в околицях офісу. Тільки погода була нетипова: дощило.

Поки біг, то думав, що в дощ я давно вже не гуляв, не їздив ровером і не бігав. Але ж дарма: такого свіжого повітря годі й шукати, навіть в лісі біля хати не таке. Власне, востаннє я бігав під дощем якраз в тому лісі минулого літа, а єдиним бажанням було, аби дощ подовше не закінчувався. Ніби й вар’ятство трохи, але дихання та емоції просто через край.

Ось така вона, ендорфінна залежність.

Filed under: Потік свідомості Comment (0) Article tags: , ,

80/20 running

27 Січня, 2017 @ 10:49

Тогоріч надибав ось таку цікаву книжку. Концепція полягає в тім, що для покращення результатів бігу варто 80% тренувань тримати в “легкій” зоні (згідно рекомендацій автора, “легко” — це достатньо швидко, аби ще можна було підтримувати розмову, не обриваючи реплік). Методика доведена тими чи іншими дослідженнями, але ж найцікавіший експеримент — над собою.

Таким чином я відбігав десь біля половини плану тренувань до півмарафону, з різних причин (основною, щоправда, видалась інакша ціль, роверова, яка стимулювала багато часу проводити з двоколісним другом). Ні на що особливо не сподіваючись, вийшовши на старт в нових кросівках, куплених напередодні півмарафону, результат був покращений чи то на 10, чи то на 15 хвилин. Ми з Юлею думали вкластися в 2 години, але получилося 2 години 7 секунд. То — згідно офіційного заліку часу. Втім, про це вже було, не повторюватимусь.

Доволі цікаво, що подібна практика працює, загалом, і з роверком. Або мені (принаймні) хочеться в це вірити. Але майже щоденні 20 км на роботу/з роботи за рік зробили осінні франконські 120 км не чимось надзвичайним, хоча, звісно, й не зовсім “легенькою прогулянкою”.

80/20 running

Filed under: Потік свідомості Comment (0) Article tags: , , ,

Shut up, legs!

10 Жовтня, 2016 @ 21:50

Shut up, legs! – фраза, відома не тільки роверистам. Бігуни її теж люблять. Напевно :)

Вчора відбувся 31й Мюнхенський Марафон. Ми з Юлею теж приймали участь. Щоправда, на “половинці”. Для мене цей півмарафон став першим офіційним (взагалі дистанцію півмарафона я бігав вже двічі та обидва рази, як-то кажуть, “по приколу”), а для Юлі — першим взагалі. Офіційний відлік часу нетто показав 2:00:06 (десь перегальмували на станціях дозаправки), але Strava іншої думки та показує приємні очам 1:58:38. Як би не було, ціль досягнута, офіційний відлік є, нова сторінка особистої спортивної історії розпочата.

За організацію можна було би довго співати дифірамби, та не буду, — просто все було організовано на чудовому рівні. Хоча… можна доколупатися до пива на фініші: Erdinger Alkoholfrei, який наливають на інших подіях, по-перше, смачніше Schneider Weisse, по-друге, його наливають гарні дівчата замість старих дядьків і по-третє, роблять це швидко. А от за яблучка організаторам окреме дякуємо — не обмежились “стандартними” бананами. Та й молочні протеїнові коктейлі наготували.

Наостанок трошки про “зраду”… мордокнижка любить на щось пожалітися, натомість пропоную інакший підхід: аніж обхаювати свою державу, доведіть світові, що вона — класна. Чесно кажучи, крепко пошкодував, що не мали прапора чи бодай прапорця на фініші. Наштовхнув на думку хлопець з Києва, якого ми обігнали (Іване, якщо Ти це читаєш — привіт!). Достатньо було лише тріко з надписом UKR. Жебись знали, що Україна — це не лише війна…

Filed under: Потік свідомості 8 коментарів Article tags: , ,

B2run 2016 та пару слів про біг взагалі

15 Липня, 2016 @ 16:53

Ніколи не починайте ЗСЖ (здоровий спосіб життя), адже це викликає звикання… (ц)

Приводом для цієї замітки стала ранішня розмова з О. та вчорашній забіг B2run. Мабуть, не всі знають, що B2run — то щорічний “корпоративний” забіг в Німеччині (компанії оплачують участь своїх працівників, які бігають, заходи проводяться згідно певного розкладу в найбільших містах Німеччини). Я приймаю участь в цьому дійстві вже вдруге і мав нагоду порівняти результати…

Власне, пряме порівняння буде коректним і ні одночасно. З одного боку, погодні умови минулого року були, прямо кажучи, так собі. З іншого, фізична форма теж. Хоча я й цього року полінувався толком готуватися, радше тренуючися пасивно. Чи то пак, несвідомо. Пару місяців тому почав читати книжку Метта Фітзжеральда (Matt Fitzgerald) “Біг 80/20: бігайте швидше, тренуючись повільніше” (80/20 Running: Run Stronger and Race Faster By Training Slower).

Коротко кажучи, Метт пропонує близько 80% тренувань проводити в дуже “легких” зонах. В інакшому місці, вже про тренування для роверистів, я зустрічав твердження, що частину велозаїздів можна (і навіть варто) заміняти/доповняти забігами подібного навантаження та тривалості. Так склалося, що з грудня 2015 я їжджу на роботу ровером, майже в будь-яку погоду. Небагато, лише 20 км на день (10 км в один бік). Звісно, я не приїжджаю в офіс, як кінь в милі, відтак “получається”, що “тренуюсь” за рекомендаціями Метта, позаяк повільно їздити мені не вдається.

Отже, якщо порівняти минулий та цей рік, а саме B2run, получилося:

  • 2015: повний час 35’02”, average pace 5’45”, середній пульс – 168 уд/хв (мамма!), середня температура – 30.3ºC!
  • 2016: повний час 29’54”, average pace 4’59”, середній пульс – 170 уд/хв, середня температура – 20.1ºC.

Зауваження:

  • Під температурою мається на увазі температура навколишнього середовища. Годинник вміє записувати, позаяк має датчик. Звичайно, є похибка: за моїми дослідами, на рівні 20ºC вона складає близько +1ºC, ближче до 36ºC зменшується десь до 0.5º. В районі 0..+10º бреше градуси на 2-4 :)
  • На Страві в результатах цього року фігурує трошки більший час, позаяк я зупинив годинник не одразу при перетині фінішної лінії. Для аналізу я взяв час офіційного заміру.

Які висновки?

По-перше, бігун в спеку з мене гімняний. То очевидно. Але не настільки гімняний, аби я програвав сам собі 47 секунд на кілометр. По-друге, якщо зусилля було порівняне (середній пульс раптом на 2 удари на хвилину різниться), то навіть відкинувши третину різниці у швидкості, все одно лишається пів-хвилини різниці. Враховуючи вище згадану книжку та несвідоме тренування за тією методикою – вона працює (ц).

За рік зможемо порівняти наступний раунд, вже тренувань з прицілом на результат…

Filed under: Потік свідомості 3 коментарі Article tags: , ,

Краєзнавче #1

22 Лютого, 2016 @ 20:30

Відкрию собі таку серію записів, колись буде цікаво почитати, може…

Цікаво часом дослідити оточуюче середовище. Ось в Олімпійському парку мене цікавила певний час назва “вулиці” – Spiridon Louis Ring. Ring – то ясно, кільце, а от ім’я не надто німецьке. Так я про це і не згадав би, якби цими вихідними не зайшла розмова про марафонську дистанцію та рекорд часу на ній.

Отже, виявилося, що Спірідон Луїс (гр. Σπυρίδων “Σπύρος” Λούης) – грек, який в 1896 році здобув першу перемогу на марафонській дистанції в “сучасних” Олімпійських іграх. Так от… Рекордний час, встановлений ним, склав 2:58:46 та протримався до 1900 року. На цей раз “перемогу” здобув француз Michel Théato.

P.s.: тішитимуся, якщо це комусь крім мене цікаво.

Filed under: Потік свідомості Comment (0) Article tags: ,

Як я провів літо

1 Вересня, 2014 @ 20:06

Видел весной в зале много людей, которые готовились на море.
Странно: на море они не приехали…

(замість епіграфа)

Якщо чесно, я й гадки не мав, що покупка велосипеда вчинить таке «диво». Крутіння педалей мені сподобалось і за літо я подолав ніяк не очікувані 908 км. Тут слід зазначити, що кілометраж набутий ровером, бігом, вплав, пішими походами.

Не останню чергу відіграє програмка-крокомір на телефоні, доволі точно рахує.

Отже, як я вже сказав, не мала баба клопоту — купила поросє… А я купив не поросє, а роверко. Маючи компанію таких же пришелепкуватих і стан звичайного офісного айтішника-дохляка я лише посміхався на коментар продавців стосовно «за сотню-другу кілометрів приїдете на техогляд». Знав би я, як швидко та сотня-друга набереться…

Найбільше запам’ятались:

  • Басівка-Годовиця-Наварія з Євгеном та Ромком. Перший політ :)
  • В Зашків на каву з Браммсом, Євгеном та Ірою — перші кілометри грунтівкою.
  • Сколе-Корчин-Стрий з Ромком. Вперше засраччями.
  • 7 парків — соло-закатка під настрій в неділю парками Львова.
  • До Янівського ставу сільськими дорогами та лісом з Ромком. Чудові лісові та сільскі грунтівочки.
  • МТВ на скелі Довбуша. Засраччя, багнюка, дощ, кам’янистий спуск, пальці болять від тиснення гальм. Шалена вкрутка в Сколе і …й собачий в плані посадки на потяг (за наявності квитків та багажних квитанцій — круто детективна історія). З Браммсом, Діваном, Ромком та Вєталем.
  • Минулопонеділкове соло (Назар сплив з теми) за маршрутом Солонка-Наварія-Басівка-Оброшине. Смачнюща кава біля оз. Глинна Наварія :)

Шкода, що гір було мало. Але так складалось. Зараз сподіваюсь дещо відігратись — тим чи інакшим чином — аби ситуація та зміни в житті не завадили отруєнню свіжим повітрям :P

Filed under: Потік свідомості 2 коментарі Article tags: , , , ,
Працює на Wordpress.
© 2008-2020 Alex Nedovizii.