Місяць, що лягав спати на фото з попереднього запису, закотився за ялинки, а ми пішли далі. Суттєво далі, ніж позавчорашня точка закінчення маршруту — вгору, до вершини. Дорогою подивляючись по сторонах, бачили село (ніби Микуличин, проте я не впевнений), вкрите такою собі напівпрозорою хмаркою-ковдрою.
Починало навіть розвиднюватись: небо рожевіло. Але не так сталося, як гадалося :) наповзла величенька така хмарка, яка накрила (чи то пак обійняла) вершину, в якій ми і побували, власне кажучи, а коли спускались — то небо дещо просвітліло і ненадовго виглянуло Сонечко, ніби поцікавитись, хто це там хмарку по пузі чухає?
#1. Микуличин під хмарко-ковдрою: