Хотинська фортеця мене весь час приваблювала дитячими спогадами (та мріями), що мали за підґрунтя к/ф «Баллада о доблестном рыцаре Айвенго». Вперше там побував в ході візиту на Поділля в 2009 році, після того мав перерву та хтів конче бодай побачити фортецю добре з боку Дністра, а в ідеалі — зазнимкувати.
Тогоріч, їдучи восени в Кам’янець, пороздивлялись мапу та успішно оглянули фортецю з іншого берега, та й з погодою відносно пощастило: за умови мінливої хмарності чи то пак сонячної погоди світло було б контрове. Звісно, знали ми це завчасно, завдяки SunCalc.net.
#1. Фортеця в тумані, ще й восени, виглядає доволі ем.. моторошно, як на мене:
Якщо їхати машиною з боку траси Н03 Кам’янець-Подільський – Хотин, в Жванці треба не пропустити поворот. Далі питання наскільки далеко Ви заїдете зведеться до того, наскільки Ви не любите Вашу машину — дорога, певно, ще за царських часів роблена, та нічого вічного нема. Ми зупинились згрубша в точці «Б», що відмічена на мапі, а далі пішли пішки. Йти зовсім недалеко, але місцевих порозважати встигли.
#2. Дністер обмілів.
#3. Звідтам же, але з кущів.
Пізніше об’їхали навколо, відвідали фортецю. Все потрошку міняється: щонайменше в підвали, як в 2009му, попасти було вже неможливо, а біля однієї з дверей під дашком з’явився кавовий автомат. Він їсть гроші та робить каву, яку — я не пробував. Були і в музеї з величееезним надписом «Не фотографувати» (чи заборонено, забув), де світло поставлене так, що треба ще примудритись роздивитись експонати. Збройний зал, як завжди, зірвав приз моїх глядацьких симпатій.
Потому обійшли навколо замку ззовні: спочатку — середнім рівнем (якщо стояти лицем до фасаду — то ліворуч, нижнім я би назвав прохід по берегу, праворуч від фортеці), а повернулись — верхнім. Насправді я заліз на гірку познимкувати замок з північної частини, а злазити не хтілось, того і пішли верхом.
#4. Звичайнісінький вид на фортецю з боку Дністра ширококутником (ех, фішая би…).
#5. Панорама на Замок-Корабель (крутіть по горизонталі).
