Я тим Любліном вже всіх дістав, нє? Це вже остання частина (принаймні, на сьогодні). Хоча… Поодинокі знимки, можливо, ще проскакуватимуть, але «комплексна частина» закінчується.
#1. Костел домініканів. Фасад.
#2. Тильна частина того ж костелу з вікна нашого номеру в готелі.
#3, #4. Охайні будиночки по сусідству з руїнами…
Мені здається, що Люблін зазнав руйнувань за часів Другої світової війни не в останню чергу за «жидівськість» міста. Майданек там поблизу теж навряд чи випадково з’явився… Та й зараз воно таким залишається. Якщо в Кракові жидівським є Казімєж, то в Любліні таке відчуття на кожному кроці. Ну справді. А навіщо ви тим цікавитесь?
Попередні дві та наступна фотографія зроблені всі майже з однієї точки зйомки: ми з Вами товчемось по площі Po Farze, а якщо вже геть точно, то по руїнах фундаменту найстарішої церкви міста. Відновлювати абищо поляки не стали (та й храмів там вистарчає), зате в кутику площі стоїть макет церкви, яка колись там була. І роздивитись можна, і аляповатості нової будівлі нема.
#5. Вид в бік вулиці Архідияконської.
«Біля» входу в голубо-сіро-червону будівлю видно макет старої церкви.
#6, #7, #8. А от на площі Ринок все веселіше. Будиночки розписані зі смаком:
#9. Вулиця Домініканська. Закапелками йдемо до теарту Андерсена.
Сам театр я знимкувати не став, хоча кілька фрагментів все ж клацнув. Тим, хто буде в місті, рекомендую все ж таки відвідати місцину: непересічний декор будівлі театру сам по собі гарний, а якщо пощастить попасти в подвір’я — може бути ще цікавіше. Ми ось не попали…
Закінчую розповідь знимкою з Po Farze з видом на Люблінський замок. Світлий будинок на середньому плані — то готель, де ми жили. Раз вже згадав, ще раз порекламую: Dom na Podwalu.
#10. Вид з Po Farze в бік Люблінського замку.
Ось і все щодо Любліна. На днях продовжу Сандоміром і, певно, кількома знимками з Кракова, наскільки би попсово це не було. Всім, хто читав, дякую за увагу і сподіваюсь, що Вам було цікаво.