Злапані моменти

Саме так мала би звучати відома фраза на баварський манер :) от, зауважив ліхтар над пивнухою в пивниці Ратуші.

Аж нарешті вибрався погуляти ляндесхауптштатомLandehauptstadt (München) ввечері, як годиться, зі штативом.
Мав трошки часу та натхнення, включно з потребою перебування в центрі.

Досі не можу позбутися враження, що німці — скнари (жарт), позаяк я би хотів бачити Мюнхен освітленим, як Будапешт (угорці на тому песика з’їли), але так чітко підсвічені хіба Ратуша та Фрауенкірхе. То ж я більше гуляв в пошуках цікавих місць, хоча кілька кадрів все ж зробив.

#1. Набережна Ельби в бік оперного театру.

#2. Те саме, але крупнішим планом.

#3. Katholische Hofkirche з іншого берега Ельби.

* * *

Münzgasse (відверто кажучи, я би то переклав як «монетний провулок», позаяк Münze – то монети, а Gasse – провулок), що веде з набережної Ельби до Церкви Богородиці (Frauenkirche) чомусь нагадав мені один кадр з Будви. Він геть несхожий, але мій настрій під час зйомки (як зараз пам’ятаю!) був вельми подібний.

Сама ж Фрауенкірхе виглядає наступним чином. Звісно, все відновлене: згідно офіційних даних, Дрезден після ІІ Світової був знищений більш, як на 90%… Тому майже все, що ми зараз бачимо, — «нове старе».

…ато ніколи не почну, холєра.

Одного квітневого вечора неподалік хати дощик несподівано змінив мої прогулянкові плани…