Щось у мене далі непруха з обробкою відзнятого: воно виросло, як лавина. Хоча, бачу ще одну проблему… чи то пак — задачу: відслідковування опублікованого, позаяк настрій в мене покрутити то одне, то інше. І якщо на комп’ютері все більш-менш ясно, то що у вебі — хтозна. Може хтось має якісь світлі ідеї з того приводу?
От і з Королівським озером та ж фігня. Вже п’ятий чи шостий підхід до обробки, позаяк складно; складні умови освітлення — корячусь при проявці — йде поволі. А вільний час весь уривками.
Втім, сьогодні ото вродилося:
|
В пана Тімашова інший пан нарікає на те, що переважно або розповідають про подорожі, а фотографія — як додатковий об’єкт, або постять фотографії без тексту. Якщо я правильно розумію закид — чоловік хоче читати про технічну складову. Втім, виглядає сумнівно, що це могло би бути корисним. Для прикладу: на фото вище працював софт-градієнт, човник, з якого я фотографував, гойдався, а кадр повернутий на 2° в редакторі. Що це дасть потенційному аматору? Небагато. Чи ні…
P.s.: Євген уточнив, про що йшлося – дивіться в коментарях, якщо цікаво.
|
Якщо вам, бува, спаде на думку засмутитись з приводу хмар та можливого дощику на під’їзді до Плітвіцьких озер, поспішаю закликати вас передумати. Це — чудова пора, коли туристів майже нема і Ви можете погуляти національним парком майже на самоті. Ніяких натовпів слонопотамів, які розгойдують дерев’яні місточки та китайців, які лізуть в кадр. Лише ви та озера. Казка…
|
Скільки програмістів треба, щоб поміняти одну лампочку? Ой, що це я…
Скільки років треба, щоб обробити зйомку? Дідько зна. Мій рекорд — три дні, антирекорд — 7 років. Нє, ну чесно. Одна біда: тієї фотографії знайти не годен, знайду оригінал — поб’ю рекорд. На обробку фотографій з Плітвіцьких озер пішло не так вже й багато, лиш 2 роки з хвостиком.
Корисний вихід, звичайно, доволі звиклий для мене, — 20 кадрів. Зі 100 відібраних. З більш як 300+ відзнятих (експовилка, шевельонка, слиновиділення, … ггг). Більше на Клюмбі.
|
