Альпійські «молочні ріки» міцно засоційовані (мені) зомбоящиком з шоколадом «Milka». Чому — я й сам не знаю, але асоціація напрочуд стійка та не дає спокою, є картинка — є думка і навпаки. Хоча, здавалось би, до чого…
До того ж, гори та дороги, як різновид подорожей та сюжетів для фотографування, я люблю просто фанатично. Тому панорамна дорога Гросгльокнер була необхідним пунктом подорожі, попри жахливі прогнози зранку, коли ми залишали Гальштат. На щастя, прогноз схибив, хоча погода і зачепила нас своєю примхливістю, втім, найрясніший дощ пішов тоді, коли вже стемніло і я притискав педаль акселератора у напрямку Філлаха…
Щиро кажучи, я трошечки засмучений тим, що самого Гросгльокнера (вершину) ми не побачили, адже він міцно спав у хмаринці. Але то достатній привід для того, щоби приїхати ще раз. Я би з задоволенням там пару днів пожив; наявність будиночків з кімнатами по дорозі спонукає. Хоча десь глибоко всередині розумію, що один «підхід» на кілька днів все одно не дасть результату, про який я десь там, потаємно, мрію…
|
На висотній альпійській дорозі Гроссгльо́кнер.
Також живе на 500px.
Ліворуч гострим «дзьобиком» стирчить Sonnenwelleck (3261 м), одразу біля нього Fuscherkapkopf (3331 м). Ложбина правіше має назву Fuscherkarkees, одразу біля неї — Breitkopf (3154 м). І завершує картину правіше ще одна перемичка, що зветься Nördlich Bockkarkees. «Потічки», що фігурують в низині, при розгляданні в далекогляд (яких попри дорогу є багато, то ж запасайтесь монетами по 1€) виявились потужними водоспадами та потоками. Ех, як же я хочу бінокля і туди бодай на тиждень!
|
Людина — істота геть непостійна, якій вічно хочеться чогось інакшого, ніж є на разі. Я от такий… Взимку хочеться тепла, влітку — прохолоди. Керувати погодою, втім, я не вмію, то ж вдаюсь до хитростей, мені підвладних.
Так ось, бавлячись бездзеркалкою з древнім телевичком минулого тижня, зазнимкував собі простенький сюжет. Сонце попало в кадр (вдало? невдало? ну, то як подивитись) та розфарбувало його на золотистий відтінок. Не можу сказати, що це геть те, що я шукав, але сподобалось. Трошки підсиливши цей акцент, лишив кадрик десь таким:
(більше…)
|
Часом мене «заносить» в якись кислотні або перенасичені кольори, потім сам дивлюсь та дивуюсь. Так сталося і зі знимкою з Явірника-Горгана, навіть на Клюмбі з Назаром посперечався і налабав свій, на разі розцінюваний, як дещо ЛДПшний, варіант. Вчора, переглянувши шмат майстер-класу Шатрова з обробки тревел фото, відкрив ту знимку і дещо переробив. Хоча, на разі не маю відчуття, що цей варіант — остаточний.
Дивитись варто не темному фоні (зрештою, в блогу так і є).
|
Ще з травневих походеньок (руки дійшли до архіву, то ж буде ще).
|
Тогоріч мені не пофартило побачити Боржаву хоч трішечки більше, ніж на пару десятків метрів. А йти лісом в тумані — це чудово, в чому ми ще раз переконаємось восени, пішовши на Явірник…
Більше знимок в записках, але цензор їх (знимок) якості там відсутній.
|
