Злапані моменти

«Národ sobě» — чеською означає «Нація — собі». Ці слова прикрашають зал Народного театру (чеськ. «Národní divadlo») в Празі. Водночас, під цим девізом почався збір коштів на будівництво Народного театру колись. Для театру, який ставить як опери та балети, так і класичні спектаклі.

Я трошечки переповім статтю з Wikipedia (RU), втім (сподіваюсь), не більше, аніж може бути цікаво. Театр побудовано 1881 року за проектом Йозефа Зітека в стилі неоренесансу, але в скоро він був знищений пожежею. Цей факт було сприйнято, як національну трагедію, то ж в скорому часі театр відбудував Йозеф Шульц, учень Зітека, автор іншої знакової споруди (Національного музею). В 1883 році театр відкритий знову.

Таким Народний театр в Празі можна побачити ввечері з Карлового моста. Приємного перегляду!

В якийсь момент помітив, що настільки довго не знимкував свого міста, що починаю забувати, як воно виглядає (опустимо факт, що альбом про Львів, розпочатий ще в 2007му, якщо не раніше, я досі не закінчив). Загалом причини зрозумілі: то туди поїхав, то сюди подався, містом майже не гуляю. Вчора-сьогодні трошки виправив ситуацію, хоча вчора — опосередковано, а сьогодні — без фотоапарата. Зате погуляв, знайшов дещо (для себе) нове…

Ще готуючись до поїздки до Чехії (загалом) та Праги (зокрема) мене муляла думка, як би то не назнимкувати купу фотоштампів в одному з найбільш популярних туристичних місць. Навіть переглядав, що люди знимкували (хоча роблю це, насправді, вкрай рідко). Думав-думав та й залишив ту думку напризволяще. Як зараз модно казати — забив.

Хоча, якщо відверто, то не забив, а залив. Пивом. Насолодившись вечерею в одному з числених кафе та запивши смачне м’ясо не менш смачним Пільснером, я перестав перейматись тими питаннями геть начисто. Йшов собі, дивився, шукав тіні та світло, а пізніше — їх поєднання.