Мені в міру «везе» на варіанти, коли гори нагадують, що я лише у них в гостях. Приміром, Пікуй лише після того, як ми з Юльцею дуже гарно попросили, привідкрив нам на пару хвилин хмару. Петрос «прогнав» нас дощем з масажем градом, а Кукул подарував в травні «незабутню» нічку з грозою (як добре, що ми тоді в колибі були!) та не менш ефектним ранком, навіть не зважаючи на те, що світанок я проспав…
Тоді була справді напружена ніч, адже греміло і лило так, що навіть трошки капало в колибі. А на ранок був шквальний вітер та неймовірний схід Сонця. Лише потім, коли ми з Тарасом крокували в напрямку Ворохти, погода змінила суворий настрій на лагідний та легенько пришкварчила нас сонечком. Але ми вже сховались у лісі…
|
Отак бува, гуляєш своїм же рідним районом, аж раптом бачиш таке, що там роками було, тільки ніколи не помічалось. Так трапилось і того разу, коли побачив квіти біля цього будиночку. Ходив повз нього в школу казна скільки років, пізніше — знову ж таки — туди-сюди вештався, ніби і щось бачив, але саме такого не помічав…
|
Над Яремче вечоріло. Сонце вже майже сховалось за Довбушанку, я топтав останні метри до вершини Явірника-Горгана, аж раптом подивився в бік «розцяцькованого села». Віришив не метушитись, скомпонувати якусь картинку. Так старанно йшов до вершини, що був її пройшов: щойно було на навігаторі 50 метрів, потім 20, аж раптом знову 40. Що за …?? А, он воно що :)
На середньому плані картинки — полонина Явір, наскільки я розумію (N48° 25.031′, E24° 30.400′, 1150 м над р.м.). А ще — мені повезло все ж втигнути на вершину засвітла та при добрій погоді. Ось, чоловік пише, що вже вкотре йде в гості, а не виходить.

Може, комусь треба буде: Явірник-Горган (він же Горган Явірницький) — N48° 24.449′, E24° 29.908′, 1467 м над р.м. На жаль, OpenStreetMap’и та інші Вікімапії не поспішали давати мені цих даних…
|
Колесо огляду в Пратері. Вид зсередини.
|
Одного теплого весняного дня нам пощастило гуляти чеськими лісами, слухаючи голоси місцевих птахів, шелестіння дерев та шурхіт їх минулорічного листя під ногами. Богемська (Чеська) Швейцарія — чудове місце як для відпочинку активного (маса хайкінгових маршрутів, добре маркування і т.д.), так і фотографічно-(сімейно)-пасивного. Можливо, саме тому я ніяк не міг второпати, як то ще два дні тому був в Карпатах і йшов разом з Тарасом з Кукула до Яремчі…
|
Це — заключа знимка з серії ранкових туманних, відзнятій в забігу на Петрос.
|