Злапані моменти

Попри всі лінощі (насправді їх зовсім трішечки!) та роботу (а от її вже не трішечки) руки дійшли до фотографій з походу на Бребенескул. І, доки кінцева версія маленького фотоальбома формується, можна показувати окремі знимки, які не потребують якогось антуражу чи то пак компанії інших знимок. Наприклад, цю.

То вже майже дійшли до Гутин-Томнатика. Руки вже не піднімались взагалі, з камерою — і поготів, але не зазнимкувати такого бодай через силу я просто не міг собі дозволити…

Природа натякнула нам на доцільність переховування в наметах приблизно наступним чином:

Зазнимкував дорогою до озера Бребенескул, 27 липня. Десь між Туркулом і Ребрами.

В суботу повправлявся в зйомці HDR-панорами. 15 кадрів с вилкою в 1 2/3 ступеня в кожен бік, з поляром та градієнтом. А ДД все одно зашкалював. І ось, що вийшло. Ніби з вух не лізе, що ХДР?

Пару років тому в Стрийському парку кардинально оновили освітлення та побудували нові доріжки. На щастя, як то кажуть, «по уму» — себто там, де були протоптані стежинки. Мій улюблений львівський парк став ще комфортнішим для вечірніх прогулянок, а вибір маршрутів навіть розширився. Файно. Ось, за старим корпусом політеху, приміром, з’явився такий серпантинчик:

Останні кілька днів мене зносять приступи графоманства та постинга фотографій, які нічим не особливі ані разу, але зробити з тим ніц не можу. Втім, за деякий час знову виграє шило в дупі та мене десь понесе на день, на два чи на три — а за місяць знову тимчасово переможе графоманство. Непогана перспектива! Га?

З осінньої прогулянки, про яку я позавчора згадував, лишилась серія знимочок, в яку не влазила та картка. Хоча назвати _це_ серією надто самозакохано, радше набір знимок. Навіть замальовок. все, тепер фотографії.

#1.

(більше…)

На днях так продуло кондиціонером (завдяки комусь з колег, хто викрутив карлсона на +18!), що сьогодні, аби не здихати та не чхати, працював з хати (ти ба, ще й в риму получилось… поет, поет пропадає!!!!). Вже під вечір згадалась минулорічна осінь. Рома якось подзвонив та покликав гуляти Стрийським парком, на що ми кинули фототорбу в машину та рванули, познимкували та погуляли, з картки знимки скопіювали і в ту мить забули. Згадав ото щойно.

Результат прогнозований — півтора десятка замальовочок, два портрети, але серед інших карток знайшлась оця. Вдалась зараз під настрій, запишу на пам’ять. Хай буде тут.