Багатьом галичанам відоме польське місто Пшемишль (Przemyśl), в першу чергу, мені здається, як базар. Втім, історія Перемишля має і досить багато українських сторінок.
В червні я там був, щоправда, одночасно відвідавши відомий замок у Красічині (Krasiczyn) та декілька фортів, які були частиною оборонного кільця навколо Перемишля. Вони схожі на Тараканівський, втім, такого розмаху в Польщі не робили і форти являють цікавість більше з історично-фортифікаційної, аніж споглядальної точки зору. Втім, про форти — іншим разом.
Сам Перемишль вразив кількістю храмів (я казав про галичан? ато…) та загалом приємним виглядом: маленьке, компактне містечко, ще й доволі доглянуте. Ми також відвідали замок (горда назва, цікавий панорамою міста хіба) та зайшли в Музей Дзвонів та Файки (люльки). А оце на фото — фонтан, що поблизу музею (кут вулиць Franciszkańska та Władycze).
Я би хтів, щоби у Львові були бодай такі фонтани, а не те неподобство, що біля Опери… Ех, мрії…
|
Напевно, з речей, на які людина може дивитись нескінчено (нагадую: як тече вода, горить вогонь та працюють інші люди) я найбільше тяжію до води. Тому той день був для мене особливим: поєднались в одну прогулянку три сутності, які я люблю (річка (Каменіце), гори та муза поруч). Звісно, це відбулось теплого весняного дня в національному парку «Чеська Швейцарія»…
|
«Národ sobě» — чеською означає «Нація — собі». Ці слова прикрашають зал Народного театру (чеськ. «Národní divadlo») в Празі. Водночас, під цим девізом почався збір коштів на будівництво Народного театру колись. Для театру, який ставить як опери та балети, так і класичні спектаклі.
Я трошечки переповім статтю з Wikipedia (RU), втім (сподіваюсь), не більше, аніж може бути цікаво. Театр побудовано 1881 року за проектом Йозефа Зітека в стилі неоренесансу, але в скоро він був знищений пожежею. Цей факт було сприйнято, як національну трагедію, то ж в скорому часі театр відбудував Йозеф Шульц, учень Зітека, автор іншої знакової споруди (Національного музею). В 1883 році театр відкритий знову.
Таким Народний театр в Празі можна побачити ввечері з Карлового моста. Приємного перегляду!
|
Bale (італ. Valle d’Istria, або просто Valle) – містечко та район на півострові Істрія в Хорватії. Найближче до нашого кемпінгу (чи то пак навпаки, кемпінг близький до містечка) воно першим привернуло нашу увагу. Істрія, як відомо, доволі «італійський» регіон Хорватії. Італійців звідти, щоправда, остаточно «виставив» Тіто, за що, як стверджує путівник, хорвати (місцеві) його «люблять». Ми не перевіряли :)
Звичайно, не Балє єдиним цікава Істрія. І навіть не Ровінем, Пулою чи Поречем. Там є, звичайно, інакші села-містечка, які лишились дуже «італійськими». Про них ще буде. Але на сьогодні я би хтів лишити одну-однісіньку замальовочку з Балє. Бо вона передає, як на мене, настрій цього середземноморського містечка.
|
Колесо огляду в Пратері. Вид зсередини.
|
Одного теплого весняного дня нам пощастило гуляти чеськими лісами, слухаючи голоси місцевих птахів, шелестіння дерев та шурхіт їх минулорічного листя під ногами. Богемська (Чеська) Швейцарія — чудове місце як для відпочинку активного (маса хайкінгових маршрутів, добре маркування і т.д.), так і фотографічно-(сімейно)-пасивного. Можливо, саме тому я ніяк не міг второпати, як то ще два дні тому був в Карпатах і йшов разом з Тарасом з Кукула до Яремчі…
|
