Злапані моменти

Ото на радостях від знимок з Partnachklamm вирішив обробити знимки й з Gleirschklamm, добре порився, а тут бац — а вони оброблені! Ото я собі послугу зробив… Всього лише підготував до публікації та начисто забув: першу показав в серпні, а далі діло не пішло.

Отже, майже річної давності фотографії. Колега розповіла про цей маршрут, ми й поїхали. Позаяк традиційно “прокинулися” після обіду, доїхали казна коли, відтак поки здійснили гарний похід, то вже стемніло. Останній кілометр чи півтора верталися до машини при світлі ліхтариків (гхм, добре, що ми їх взагалі взяли). Беріть восени ліхтарики :) та й в інші сезони теж. Мало що…

Маршрут є на GPSies, якщо когось зацікавить. При самому початку в Scharnitz є величезна автопарковка. Ніякого особливого спорядження не потрібно, обов’язкове хороше взуття.

“Випадково” полосячивши на Червону Стіну (вершина Rote Wand, 2818) та оновивши свій рекорд висоти, на яку залосячилося, ми спустилися до озера Антерсельва знову. Позаяк вже сутеніло, багато фотографій не могли бути зазнимковані — та зараз тішимося тими спогадами, які маємо, та тим, що все ж зазнимкували.

Ще до підйому на гору. Ото знайшов панорамку, зняту телефоном…

Тогоріч, будучи у відпустці в Італії, мали нагоду поглянути на гори Південного Тіроля (Alto Adige) і, зокрема, на одне з озер — Lago di Anterselva. Німецькою воно називається Antholzer See, а як українською — я й гадки не маю.

Навколо озера йде пішохідна стежка, цілком пристосована для дітей, людей поважного віку та тих, хто звик милуватися природньою красою. В кращих точках є лавочки, можна присісти, відпочити, наслодоитися тишею, подумати про щось своє.

В нас же не обійшлося без пригод: ми помітили вказівник на гірський маршрут. Топогорафічної мапи я з собою не мав (як виявилося, дарма), то ж випадково трошки полосячили. Але про це — іншим разом. Сьогодні мова про озеро. Точніше, фотографії. Вже від стоянки було гарно: