Злапані моменти

В тумані все набуває геть інакших обрисів. Так і з цією знимкою: вона жодним чином не вписується в загальний ряд того матеріалу, що я приніс з пасма Парашки цими вихідними. Втім, щось тут зачіпає за живе, то ж лишу її тут.

Рік не пройшов (від зйомки), а знимки все ж оброблені. Ну що ж, лишилось записати в архів, подрукувати та готувати новий похід. Ломка по горах досягла такого розмаху, що боротись вже нема як, піду хоч багнюку місити, хоч куди… А поки що — закінчення про суворий ранок на полонині Закукул, розповідь про який я почав раніше, сподіваючись її оперативно продовжувати, та не так сталося, як гадалося…

В ході написання надумав об’єднати різні записи тегом — получився «Кострича-Кукул’13».

Часом мене «заносить» в якись кислотні або перенасичені кольори, потім сам дивлюсь та дивуюсь. Так сталося і зі знимкою з Явірника-Горгана, навіть на Клюмбі з Назаром посперечався і налабав свій, на разі розцінюваний, як дещо ЛДПшний, варіант. Вчора, переглянувши шмат майстер-класу Шатрова з обробки тревел фото, відкрив ту знимку і дещо переробив. Хоча, на разі не маю відчуття, що цей варіант — остаточний.

Дивитись варто не темному фоні (зрештою, в блогу так і є).

Ще з травневих походеньок (руки дійшли до архіву, то ж буде ще).

Тогоріч мені не пофартило побачити Боржаву хоч трішечки більше, ніж на пару десятків метрів. А йти лісом в тумані — це чудово, в чому ми ще раз переконаємось восени, пішовши на Явірник…

Більше знимок в записках, але цензор їх (знимок) якості там відсутній.