В листопаді спонтанно катнулись на Закарпаття, заставши (без жодної на те надії, щоправда) цвітіння сакури в Мукачеві. Зовсім не як в Ужгороді тогоріч весною, але то не в Ужгороді, цьогоріч ще й восени… Заодно я знайшов для себе новий пам’ятник в Мукачеві, на жаль, непідписаний (за винятком згадки одного відомого закарпатця, але пам’ятник-то не йому!), перезняв один мукачівський сюжет в кращому виді, ніж було, та (на додачу) надибав непогану пельменну.
Картка, до обробки якої не доходило дуже і дуже довго (аж від самісінького травня!), але дійшов настрій. Не той варіант, коли обробка далась з першого разу. Чи то пак не обробка… Радше колір. Зрештою, тепер получилось. Треба завтра надрукувати :)
Відколи тогоріч повернувся з матрасної мандрівки на Полісся, що мала місце в кінці червня — на початку липня, мене не відпускала думка навідатись туди восени. Надто вже гарно було влітку… Надто шкода недознятих сюжетів.
Цьогоріч ще з весни планував, що так чи інакше туди поїду. В вересні… Не склалось.
Втім, потрапити на те місце, хоча і в зовсім інакшому форматі, все ж вдалось. В кінці жовтня. Буквально на пів-години, під захід Сонця. Обмежував час: до рідного дому ще поза 500 км, а на наступний день — на роботу. Що ж, навіть ті півгодини дали бурю емоцій.
Найцікавіше, що своє емоційне ставлення усвідомив вже за кілька тижнів, адже на місці відчувалось все по-інакшому. Ось тут ми стрибали, бо стояти було нереально — мурашки миттю вилазили на ноги. Як не кусали, то це було щонайменше лоскітно. А туди вже не потраплю: ріка піднялась. А тут було таке пахуче різнотрав’я! Та й на дубі листя було і було…
Поблукав знайомими місцями та й поїхав домів. Варшавка дарувала радість руху — машин мінімум, населених мінімум, дорога нова. Але до дуба восени я ще приїду. Тільки раніше.
Так колись склалось, що в Береговому (чи то пак — Берегсасі) я вперше побував в (далекому вже) 2008 році. Поїхали по Закарпаттю на Юльчин день народження, відтак вона мені показувала Ужгород, Берегове та Мукачево. Тоді я був здивований обшарпаністю куточку Угорщини в Україні.
Пізніше бував в містечку не раз; термальні басейни — залишок радянського, переночувати в «Золотій паві», вертаючись з купалень в Косоні, тощо… нічого особливого. Власне, я не дуже збирався і цього разу саме гуляти містом, та видалась нагода показати його мамі. І тут…
27 вересня ц.р. Берегсас святкував 950-ліття. Дата, як на мене, серйозна. Не знав. Втім, місто добре підготувалось: проведено багато ремонтних, та, судячи з результатів, побачених на власні очі, впорядкувальних робіт. Гуляв, відкривши рота. Майже автоматично зняв дві картинки, які не 1:1, але близько повторюють архівні. Повернувшись додому, відкрив архів та знайшов «оригінали».
От дві пари фотографій класу «було-стало». Сподіваюсь, буде цікаво.
N.B.: на ФотоКлюмбі я додав ще архівні відкритки до цих пар знимок!
Насправді, я вважаю це чи не єдиною фотографією, що привіз з Букського каньйону.
Але мова не про те. Чомусь ця фотографія мені нагадала композицію, яку я найбільше люблю в аранжуванні та виконанні Оркестру Поля Моріа — «Міст над бурхливими (варіант: неспокійними) водами». Поліз шукати її на послухати та й взнав, що маестро вже 7 років, як нема з нами. Шкода… Частково його музика — музика мого дитинства. Друге розчарування чекало, коли знайшов трек на послухати. Ніякого порівняння зі спогадами! Доведеться шукати старенький вініл… Знайшов :)
