Злапані моменти

Тим, хто все ще вірить в німецьку пунктуальність, рекомендую покористуватися послугами Дойче Бан. Тим, хто вірить в орднунг, — от вам казочка.

Ще минулого ТО Левеняти мене попередили, що наступного ТО треба буде замінити гальмівні диски разом з колодками. Звісно, я то десь “на фоні” пам’ятав, але саме “на фоні”. Тому в січні воно стало “новиною”, котра виявилася добре забутою старою інформацією.

Офіційний сервіс постарався і викотив рахунок у всього лише 1500 (чи щось там подібне, радше більше) ойро. Мало не вдавившися кавою (дзвонили по телефону, узгоджували) та спробувавши культурно перекласти фразу “Свиню під хвіст поцілуй” (хто не в курсі – див. кіно “Курлява Сью”), відмовився. Приїхавши забирати машину, взяв пропозицію, вирішив думати.

Біглий пошук з/ч показав, що лише на них, не беручи до уваги пластилінові речі та інший гній невідомого походження, різниця складає близько 600 ойро. Візит в майстерню біля хати показав, що послуги можна “здешевити” ще на добрих 150, щоправда, гарантії з власними з/ч не дають. Запит на оф. сервіс дав результат у вигляді листа, що вони поставлять з/ч, які я привезу.

Зібравши з/ч та прочекавши 2 тижні, поки на оф. сервісі буде час, приїхав до них. Даючи ключі від машини, надав прискорення работнічку, аби подивився, що в багажнику. На що він одразу відмовився і заявив, що вони “мали на увазі мої з/ч з логотипом пєугєота і ніщо інакше”. Тикання в писок листа від них же, де такого зазначено не було, ефекту не принесло. Титанічними зусиллями стримуючись спитати, чи чолов’яга знає російську (місцевої лексики різко забракло) відібрав ключі та поїхав.

Кулєги підсуєтилися і швиденько організували два телефони людей з руками з потрібного місця, то ж наступного дня я був в одного з них. Глянувши документи та звіривши сумісність з/ч та машини, чоловік поцікавився, якими мовами, окрім німецької, я розмовляю. Почувши список, посміхнувся і сказав “Ну то давай по-нашому. Я – з Києва.”.

Звичайно, все зробили, все працює, різниця в ціні – йо-хо-хо. Хоча з того, що я надивився в їх майстерні, прийшло усвідомлення, що б/у машину я й тут не куплю.

Тут і казочці кінець. Всім добра.

Відкрию собі таку серію записів, колись буде цікаво почитати, може…

Цікаво часом дослідити оточуюче середовище. Ось в Олімпійському парку мене цікавила певний час назва “вулиці” – Spiridon Louis Ring. Ring – то ясно, кільце, а от ім’я не надто німецьке. Так я про це і не згадав би, якби цими вихідними не зайшла розмова про марафонську дистанцію та рекорд часу на ній.

Отже, виявилося, що Спірідон Луїс (гр. Σπυρίδων “Σπύρος” Λούης) – грек, який в 1896 році здобув першу перемогу на марафонській дистанції в “сучасних” Олімпійських іграх. Так от… Рекордний час, встановлений ним, склав 2:58:46 та протримався до 1900 року. На цей раз “перемогу” здобув француз Michel Théato.

P.s.: тішитимуся, якщо це комусь крім мене цікаво.